Найкраще віддаю людям

Ніна Іванівна Олійник, учителька (нині пенсіонер) із села Руда не тільки багато десятиліть передплачувала «Край Кам’янецький» (раніше «Прапор Жовтня»), а й була дуже активною дописувачкою газети. Хоча в минулому часі казати про це було б неправильним, адже й нині на шпальтах часопису друкуються поезії Ніни Іванівни, влітку жінка стала героїнею нарису. Є постійним передплатником і її брат Василь Іванович Олійник із с.Грушка.

Онука репресованих сталінським режимом, вона ніколи не схиляє голови перед будь-якими труднощами. Її оптимізм, чітка громадянська позиція, людяність приваблюють і тих, хто знаходиться поруч із нею, й тих, кому (навіть якщо це малознайомі) вона кидається допомагати.

А нещодавно, коли до її односельчанки прийшла біда – важко захворіла чотирирічна донька, Ніна Іванівна, не вагаючись жодної хвилинки, приїхала на кам’янецький ринок, аби попросити абсолютно чужих людей узяти участь у зборі коштів для маленької Віки Власюк, яку потрібно було прооперувати в іспанській клініці. Хтось щиро відгукнувся, декотрі з недовірою відмовляли, та жінка не зважала на це – головне врятувати дитину.

Десять тисяч пожертви її вдалося зібрати за півдня. На цьому Ніна Іванівна не зупинилася, завітавши до університету імені Івана Огієнка, де колись навчалась мама хворої дівчинки.

Здається, що вона народилась з цією чудовою рисою характеру – небайдужістю до потреб інших, з увагою до кожного малолітнього громадянина, яких пройшло через її руки й душу стільки, що й важко порахувати. Усіх – і батьків, і дітей – учитель початкових класів Ніна Іванівна Олійник уважає своєю великою родиною, і ми впевнені, що ці почуття взаємні.

А нині цю сім’ю, дорогих її серцю земляків захищають на Донбасі її сини. Вона ж робить усе можливе, щоби життя її співвітчизників завтра було кращим, ніж учора, бо то є сенсом її перебування на нашій багатоликій і такій прекрасній кулі.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар