Крутячи педалі, хлопець з Сокола здійснив подорож навколо Європи

Можна губити свою мрію через перестороги і невпевненість, а можна на себе розізлитися, сісти на велосипеда і проїхати незабутніх 6,5 тисячі кілометрів вулицями та пагорбами європейських міст, що жодного мандрівника не залишають байдужим.

Стара Європа покорила випускника К-ПНУ ім. Івана Огієнка, вчителя географії та біології Юру Петраня з Сокола давно, а кам’янецький відчайдуха відкрив її минулого літа. За 3 місяці на своєму байку він перетнув шість країн – Польщу, Німеччину, Швецію, Данію та Нідерланди – й дібрався до топ-держави в особистому рейтингу – Норвегії.

  • До цього далеких подорожей, тим паче на велосипеді, я не здійснював, а «залізного коня» купив всього за два тижні до від’їзду. Крім відвідин Грузії, за межі України нікуди і не вирушав, – розпочинає оповідь Юрій.

Тому й відмов було чимало: «Як? Це ж лізти в пащу небезпеці?». «Дивак, якому не вистачає адреналіну». Але запізно, Юрій для себе все давно вирішив.

Той, хто знайомий з 29-річним хлопцем, іншого від нього не чекав. У нього з народження сидить пригодницька натура, котра й визначила увесь світ його захоплень. Юрій вже довгий час проводить екскурсії в печеру Атлантида, що в Заваллі, чим годує не так тіло, як свою душу. Тому перечити йому було справою марною, залишалося тільки замовляти привезти магнітики на холодильник та прохати не забувати виставляти фото у соцмережі.

  • Стартовий день, кручу педалі на куражі, адже стільки всього попереду. Без звички з ходу намотав 60 км й таке геройство коштувало мені опухлістю сухожилля, – продовжує хлопець. – Вже після адаптаційного періоду міг долати до 100 км на добу, тож на далекі відстані вирушати раджу з достатньою фізпідготовкою та медичною страховкою в рюкзаку. Мене рятувало те, що ходжу в гори, тому ноги більш-менш пристосовані до силових навантажень.
  • Організацію побуту теж варто планувати заздалегідь?
  • Аякже, я намагався підготуватися, адже бюджетному туристу все в руки само не йде, проте багато чого пішло експромтом. На мій запит скористатися каучсерфінгом, коли туристів запрошує безкоштовно пожити у себе місцевий люд, ніхто не відгукнувся, тому шукав інші варіанти. І це просто диво, вдалося вийти на українську діаспору. Знайома звела мене з чудовою людиною, українкою, яка має шведське громадянство, Ніною Хаген. Вона про мене написала у Фейсбук, й пост розлетівся рекламою по її друзях. В яку країну я не заїжджав, знаходилися бажаючі, готові приймати українського подорожуючого.

Були й такі епізоди, коли до себе в дім прилаштовували випадкові зустрічні. Якось в Норвегії мій байк з українським прапорцем запримітив місцевий житель, що, як пізніше з’ясувалося, теж має українське коріння, й запросив перебазуватися у нього. Житло, комфортні умови, екскурсії – all inclusive в подарунок. Це за щастя здибати на шляху таких небайдужих людей. Або в Польщі, під’їжджаю до будинку, думав, що закинутий, а виходить господиня й просить заночувати. На зворотньому маршруті не міг їх не провідати знову.

Якщо така лотерея не випадала, то сокільський відчайдуха відпочивав у своєму наметі там, де спіткала ніч – біля озер, на подвір’ях, в кемпінгах чи на приватній території, а то й на цвинтарі.

  • І як іноземці ставилися до непроханого гостя?
  • Ніхто з палкою мене не гнав й поліцію не викликав, – жартує Юрій. – Навпаки, якось зупинився у дворі, виглядав власників, аби спитатися дозволу на ночівлю, але безуспішно. Зате наступного ранку вийшла жінка й запропонувала випити кави. Згідно з їхніми законами турист має право «розбити табір» в будь-якому місці на 2 дні, попередньо повідомивши про зупинку господаря.

Голодним там теж не залишишся, оскільки на крайній випадок є можливість випити каву й перекусити в гуманітарних центрах Червоного Хреста. Але про них я дізнався пізніше. А до того в Данії потрапив в анекдотичний казус. На заправці набираю кип’ятку, аби приготувати собі чаю, розмірковуючи, що це безкоштовно, як було в Норвегії, та при виході по очах касира розумію, що просто так він мене не може відпустити. В результаті за склянку гарячої води я заплатив майже 90 грн. Такого коштовного чаю в своєму житті я ще не пив.

Звісно, не балував себе ковбасами та сирами, але й на дієту не переходив. Підсів на ходові серед економтуриста потей-салати, коли за 21 гривню ти отримуєш 700 грамів картоплі з овочами. І бюджетно, і ситно. А взагалі, в їхніх супермаркетах діють постійні знижки на товари, що підходять до кінця терміну придатності. За несвіжою продукцією там ретельний контроль. Магазин, котрий його не пройшов, з легкістю може позбутися ліцензії. Підприємці репутацією дорожать й не дозволяють собі недбалості, аби потім не залишитися біля розбитого корита. Тому і в дорогій Європі можна купувати за пристойними цінами.

До високої культури гостинності та законослухняності турист додає якісний рівень велоінфраструктури закордону, який належить українцям наздоганяти. Тут за взірець виступають Данія та Нідерланди, де повсюдно облаштовані велосипедні доріжки, велопарковки, й байкер на їхніх дорогах почувається цілком безпечно. Йому не сигналізують, як у нас, водії, аби не «вештався під ногами», а якщо обганяють, то з додержанням належної дистанції. Там за правило їздити на велосипедах навіть літнім людям, але не від безвиході, а тому, що опікуються своїм здоров’ям та екологією навколишнього середовища.

  • Коли перетнув Норвегію, здавалося, не міг надихатися тим повітрям, свіжим, аж морозяним. У їхні водойми дивився, немов у дзеркало. Мешканці п’ють воду з крана без задніх думок, що можна підхопити якесь зараження. Я сам втамовував спрагу, не повірите, з потічків, озерець і мій кишечник жодним чином не постраждав. Один тільки закон, котрим в країні заборонено вирубку лісів, й деревина завозиться звідти, де це дозволено, каже про те, як скандинави свято бережуть первозданну природу від необдуманого та жадібного людського впливу. Тому там картинка просто оживає. В країну всесвітньовідомих фьордів, казкових гір та річок, приголомшливих природних ландшафтів я закохався вдруге, – зізнається Юрій Петрань.

Веломандрівник не втомлюється переповідати про свої незвичайні мандри, бо привіз із собою додому те, що не купиш ні за які гроші, а тільки треба побачити на власні очі.

  • І найважливіше, як на мене, без чого подорож не була б такою живою і яскравою, це знайомство з неймовірно суперськими і особливими Людьми, які назавжди залишили слід у моєму житті, – стверджує хлопець.

Тому це був лише початок. Як привідкрив завісу своїх задумів Юрій Петрань, його чекають нові пригоди.

  • Моя наступна «дорога», яка відповідає моїй найбільшій мрії – це велотурне навколо світу! І я розпочну її втілення 15 липня 2019 р.!

Хтось скаже, що я з’їхав з глузду, можливо. Страшно? Звісно. Але як кажуть: «Якщо рухаєшся в напрямку страху, то ти на вірному шляху», – стоїть на своєму турист.

Цілі його грандіозні – побувати на п’яти континентах: Євразія, Австралія, Північна і Південна Америка, Африка, скупатись в трьох океанах, здійснити сходження на гірські вершини, подолати відстань, більшу ніж загальна протяжність екватора (40075км). Тому мандрівник не відмовиться від будь-якої підтримки: технічної, спонсорської, мудрої поради і підбадьорення, що наблизить його до заповітного (телефон Юрія 0976758237). Одне диво трапилося, нехай їх станеться більше.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Додати коментар