Кам’янецький лікар-невролог Наталія Свіжа: “Ідеальний медик той, хто не дивиться на годинник”

Анекдот (як правило, усі вони взяті із життя) у тему: приїздить Уляна Супрун до Хмельницького, заходить в одну із поліклінік. Побачила чергу до кабінету (переважно із бабусь) і запитує: «А чого сидите? Треба було онлайн записуватися…». Здається, старенькі так і не второпали, про що поважна пані казала.

Відверто, магічне слово «реформа» поки що мало позначилося на якості лікування людини пересічної. Тож у переддень свята медичного працівника звернулися до лікаря-невролога І категорії КЗ «Кам’янець-Подільський районний ЦПМСД» Наталії СВІЖОЇ.

– Нині радикуліти, інсульти, різноманітні патології хребта утримують сумнозвісну «пальму першості». Чи можливо без солідних вкладень в медицину в добу суцільних стресів, заробітчанських історій уникнути важких ускладнень?

– Намагатися завжди потрібно. Будь-хто з нас може виключити з раціону «неправильну» їжу чи, скажімо, алкоголь і тютюн. Кожному під силу перебороти залежність від «сидячого» наркотика — інтернета, не захоплюватися багаточасовим спогляданням телесеріалів… Помірна щоденна хода, фізичні (без фанатизму) навантаження принесуть лише користь. Щодо нелегкої праці за кордоном, варто зрозуміти для себе, чи не підуть важко зароблені гроші  на відновлення підірваного здоров’я…

– Котре влітку найкраще підтримати, але і є певні перестороги.

– На жаль, лише невеликий відсоток населення пам’ятає про них, захищаючи голови й тіло від підступного ультрафіолету.

– І мабуть, Наталіє Володимирівно, за перших ознак недуги треба поспішати до лікаря, та інколи хворий неохоче робить це. Що заважає діалогові між пацієнтом і лікарем?

– Різне. Недовіра, нічим не підкріплена впевненість у власних знаннях, відсутність коштів на ліки…

– Існує думка, що слово лікаря теж може зцілювати.

– Це правда, звісно, у сукупності із вдало розробленою методикою лікування. Хоча особистість лікаря відіграє надважливу роль – порядність, людяність, чесність, тактовність, вміння співпереживати – це теж свого роду ліки.

– Є й зворотний бік медалі, адже декотрих пацієнтів, буває, складно назвати білими й пухнастими. Є серед них нестримані, капризні, недисципліновані, що не дотримуються настанов, не вживають виписані ліки регулярно. Чимала категорія й тих, хто хоче «купити» увагу медперсоналу, втягаючи його в нечисті справи.

– Дійсно, шила в мішку не сховаєш, явище не таке вже й рідкісне, і його нелегко викорінити. Просто заклики цього не робити, на мій погляд, малодієві. Вмонтувати в кожний куточок відеокамери? Дорого й нереально. Треба започатковувати більш серйозні зміни чи механізми подолання цієї «пухлини». Та якщо лікар має в серці Гіппократа, клятву котрого давав на початку шляху, вважайте його «щепленим» від усілякого роду спокус.

– Узагалі таких фахівців треба підтримувати, а то несправедливо виходить, що заробітну платню дають усім однакову.

– Згідно з новими віяннями реформування, матеріально заохочуватимуть тих лікарів, у кого найбільше пацієнтів. Не забути б у такому випадку про якість, котра малоймовірна, бо ж лікарю за тією кількістю нема й коли видихнути, образно висловлюючись. «Конвеєр» у медицині неприпустимий, бо ж окремий пацієнт – це як складний годинниковий механізм, що може давати збої, необхідний час, щоб розібратися в їх причинах.

– Якби я була міністром, я б розпорядилася за відповідним рейтингом (форм фіксації якості обслуговування — море) хорошому лікарю давати щомісячні премії, зменшувати навантаження…

– Помріяти, звісно, можна, хоча особливої фантастики тут нема: здоров’я нації має бути в пріоритеті.

– Наталіє Володимирівно, ми вже розмірковували з приводу необхадних справжньому лікарю якостей. А як би Ви намалювали однією фразою портрет ідеального медичного працівника?

– Без проблем. Це той, хто не дивиться на годинник.

Лариса МАСЛОВА.

Додати коментар