І в 60 – душею молоді

Автор: | Опубліковано Суспільство Немає коментарів

Цієї серпневої суботи (10 серпня) перед сивочолими абітурієнтами відчинились спочатку двері гуртожитку №2, а після цього – й індустріального коледжу.

44 роки тому прийшли ми в цей навчальний заклад після 8-ми класів (1960 р.н.) розгубленими і сором’язливими хлопчиками та дівчатками. А вже через 4 роки стали випускниками ювілейного десятого випуску фахівців з маркшейдерської справи (група МС-41).
Доля розкидала нас від Карпат до Якутії, від Середньої Азії до Білорусі. Дякую вам, мої одногрупники, що відгукнулися.
Під час навчання ми переживали один за одного на екзаменах. Особливо це було відчутно від наших дівчат Шевцової С.Г., Сокол В.П., Попович М.Я., Гавриш М.М.
Чого тільки коштувало старості групи Заболотній В.Є. «відмазувати» нас – хлопців, від НБ. Це був той колектив, який жив за канонами справжньої студентської сім’ї.
Дякуємо на той час ще молодому викладачеві, а нині директору індустріального коледжу Недошитку М.І., викладачеві вищої геодезії Комарніцькій О.А., які дали нам знання і відправили в самостійне життя.
Хтось із випускників виїхав за кордон шукати кращої долі, багато працює не за фахом. Але я впевнений, що якби повернути той час і знову довелось вибирати спеціальність, особливо свою групу МС-41, вибір не змінився б. Зараз це тільки спогади, спогади про бурхливу молодість.
Дякуємо колективу кафе-бар «Гоцки», що надали такий затишний заклад для нашої зустрічі.
Настає час від’їзду, а в серці залишаються приємні спогади про найкращі юнацькі роки. Пам’ятаймо один одного. Не забуваймо бодай інколи нагадувати про себе телефонними дзвінками, бо ж як приємно почути в слухавці голос товариша чи дівчини, з якими ділили і радість, і смуток, і від того на душі стає веселіше, це все ж таки студентське життя.
60 – це ще не старість, будьте молодими завжди, внукам своїм непосидам розкажіть про студентські роки.
Володимир БОРИСЮК.

Додати коментар