РУДОХВОСТИЙ ТЕРОРИСТ ОКУПОВУЄ СЕЛА І ЗАГРОЖУЄ СКАЗОМ
У першій половині року Кам’янець-Подільська міська поліклініка №1 зіткнулася з відсутністю вакцини від смертельно небезпечної хвороби – сказу. Треба зазначити, що проблема постала не тільки в Кам’янці-Подільському, але й багатьох медичних закладах України. Керівництво поліклініки забило на сполох, коли стався випадок офіційно підтвердженого результату захворювання на сказ. Із великими труднощами вдалося знайти декілька ампул вакцини в обласному центрі, але потрібно було й далі продовжувати лікування хворих. На щастя, на початку серпня проблема вирішилася на рівні Міністерства охорони здоров’я. Держава таки придбала вакцину від сказу, одна ампула якої обійшлася в 20 грн. замість 400 грн., що проштовхував колишній виконуючий обов’язки міністра охорони здоров’я.
— На сьогоднішній день заклад отримав вакцину від сказу в повному обсязі. 230 доз (а це річна потреба міста) закуплені з держбюджету, — повідомив головний лікар поліклініки Борис Цвігун. — Тож ситуацію з вакциною вдалося взяти під контроль. Але хотілося б вирішення питання не тільки в плані медичної допомоги, а глибше. Відомо, що основними носіями сказу в нашій місцевості є лисиці, які окупували заповідні зони над Дністром. Також на подвір’ях людей є багато котів, собак, інших тварин, не привитих від цієї інфекції, які можуть контактувати з дичиною. Дотичне до цієї проблеми питання — бродячі та покинуті тварини. Гуманне поводження з ними має все ж поступатися загрозі зараження сказом людей. У нас населення вдається до крайнощів: то бойкотують щеплення, то за найменшої подряпини вимагають курсу вакцинації. Ми націлені на вступ до Євросоюзу, але однією з причин, чому нас не дуже хочуть та бачити, — не стовідсотково щеплене населення є потенційним носієм різних небезпечних хвороб. Тож варто говорити про це в засобах масової інформації.
Одну з проблем ми вирішили порушити одразу ж. Чому лисиці стали потенційною загрозою здоров’ю людей, з’ясовуємо в секретаря президії Кам’янець-Подільської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) Олександра Юзюка. Ось що він розповів: «21 січня 2010 року, в останній день своєї каденції, тодішній Президент України Віктор Ющенко підписав додаток до Закону про природо-заповідний фонд, який заборонив полювання в господарських зонах національних природних парків України. Національний природний парк «Подільські товтри», що має 259 га площ, автоматично підпав під дію цього закону. Оскільки Кам’янець-Подільський і Чемеровецький райони та частина Городоччини є територією парку, то тут заборонено полювання. Треба зазначити, що охоронної території у парку всього 5 тис.га, інша є господарською. Тобто орати землі, розробляти кар’єри, встановлювати різні бази туризму та відпочинку, провадити інші види діяльності можна, а от контрольовано полювати — ні. На екологічні важелі потрапили дві нерівнозначні частини, перша з яких у десятки разів перевищує другу щодо негативного впливу на природу. На мою думку, прийнято нерозумне рішення, адже порушено регульовану рівновагу тварин у природі.
З прийняттям цієї поправки проблема торкнулася не так мисливських товариств, як, насамперед, мешканців населених пунктів, розташованих на території заповідної зони. Заборона на відстріл призвела до надмірного розмноження лисиць, які не мають у природі конкурентів. Їхня чисельність наразі перевищує загальноєвропейські норми в десятки разів. Якщо в Європі на одну тисячу гектарів мешкають від 0,5 до 1 голів лисиці, то в нас — 10-15. Цей звір може давати два виводки на рік по 5-6 лисенят і більше.
Руді хижаки буквально заполонили території навколо сіл у заповідній зоні, адже біля людини є чим поживитися. Ось показовий приклад. У селі Червона Діброва посеред села є хата, де ніхто не живе. Лиси підрили фундамент і оселилися прямо в будівлі, звідти проводили вилазки на сусідні господарства. Власниця обійстя у відчаї звернулася до товариства, щоб допомогли позбутися тварин, адже нажила конфлікти із сусідами – хоч хату зноси. Але без особливого дозволу полювати в населених пунктах не можна. Вирішили налякати лисиць мисливськими собаками, та вже було пізно – виводок пішов.
Рудохвості почали з’являтися й у містах. Цьогоріч узимку до нас звернулися з проханням знищити виводок лисиць на Руських фільварках, адже місцеве відділення УТМР — єдина організація, що може проводити подібні заходи. Ми взяли відповідні документи, залучили представників ветеринарної медицини, поліції та інших відповідних організацій. Усі були свідками агресивної поведінки лиса, який ледь не покусав людину».
Виходить, люди на заповідних територіях безпорадні стосунках із знахабнілим хитрим лисом? Олександр Петрович пояснює, що в українських природоохоронних законах все ж є «лазівка», що дозволяє проводити відстріл тварин в означені терміни. Члени товариства користуються цією нормою закону, беручи спеціальні дозволи в обласному управлінні Департаменту екології.
НПП «Подільські товтри», аргументуючи тим, що не можуть проконтролювати велику кількість мисливців, дозволяв попередніми роками залучати лише 2 мисливські бригади. Нині знайшли порозуміння з керівництвом району в цьому питання, що дало змогу збільшити чисельність бригад до 11-ти (раніше у товаристві було 22). Поставили умову проведення полювання – безпосередня присутність разом з кожною бригадою представників НПП, ветеринарної та екологічної служб тощо. А ще слід врахувати — полювання дозволяється лише у вихідні. От і не вистачає часу місцевим мисливцям відрегулювати чисельність цього хижака. Зараз районне товариство відстрілює до 500-600 рудохвостих на рік, але це значно менше необхідного.
«А от на фоні зменшення організованих мисливців зростає браконьєрство, — стверджує Олександр Юзюк. — Це люди, які можуть дозволити собі дальні поїздки на позашляховиках, прилади нічного бачення, оптичну зброю тощо. Коли процес організований і контрольований — усе по-іншому. Ми серйозна організація і відповідаємо за власні дії, намагаємось усіма силами допомогти керівництву районів та мешканцям зменшити загрозу захворювання на сказ через тварин. І все це відбувається під жорстким контролем усіх державних структур, за власні кошти, не беручи в держави ні копійки (вважайте, один патрон сьогодні коштує 15 грн., літр бензину — 25 грн.). Та ще й повинні доводити, що ми не злочинці й браконьєри! Для товариства введення в дію непродуманої поправки до закону — загибель, ми існуємо тільки за рахунок ентузіазму. 2010-го року в організації нараховувалося 1200 осіб, зараз — лише 250.
Науковці апелюють до більш гуманного методу. Йдеться про пероральну вакцинацію, тобто біля лисячих нір розкладають приманки із вакциною всередині, які звірі поїдають. Та як проконтролювати, чи з’їла тварина приманку і в якій кількості? А якщо вакцини потрапило до організму більше норми – ймовірна загибель.
31 природоохоронний об’єкт в Україні теж потерпає від вищезгаданих законодавчих заборон. Чому в Європі в національних парках проводять контрольоване полювання й заробляють на цьому гроші, а в нас це підпадає під заборону і насправді «вирощує» браконьєрство?».
Вже було чотири спроби скасувати нововведення в законі. Останню зробив народний депутат Володимир Мельниченко, подавши запит у відповідний комітет Верховної Ради. На комітеті з екології та природних ресурсів пропозицію «рубають на корню», аргументуючи модною відмовою: «Не на часі». Хоча законотворці кулуарно вже дійшли висновку, що прийняли непродуманий документ. Зокрема, керівник національного парку «Асканія Нова», який був ініціатором поправки, вже волає про її скасування. Тож наразі, як це дуже часто буває в Україні, справа за законотворцями.
Вікторія ГАЙДАМАШКО.
Автор:
admin
