Порятунок серед хаосу
Сьогодні руде кошеня на кличку Рижик безтурботно бавиться із м’ячиком та ніжиться на подушці. А півроку тому він зі своїми братиками й сестричками був на волосині від смерті. Їм не пощастило, адже вони з’явилися на світ на Донеччині, де триває кровопролитна війна, втім і пощастило, бо потрапили під опіку військових – мужніх хлопців із великими серцями. Відтоді темрява для них розступилася і пробилося світло.
Зворушливу історію порятунку безпорадних новонароджених кошенят розповів сапер Роман. Він із побратимами врятували крихіток від куль та вивезли їх у безпечне місце. Рижик настільки припав до серця Героя, що він залишив його собі. Тепер руде кошеня росте у родині, де за ним доглядають і де його люблять.
Однієї ночі сапери, як завжди, вирушили на завдання. Після вдало виконаної роботи поверталися на точку евакуації. Їм довелося прямувати селом, яке російські нелюди безжально перетворювали на руїни. І тієї ночі розпочався черговий обстріл. Сапери кинулися шукати прихисток і забігли у більш-менш вцілілий будиночок. З-поміж хаосу та безладу вони помітили чотирьох маленьких кошенят, які тільки-но розплющили очі й безпорадно нявчали, шукаючи матір. Мати-кішка, на жаль, загинула під час обстрілу, і малюки залишилися беззахисними.
Військові не могли залишити напризволяще цих крихіток. Сповнені співчуття, вони вирішили забрати кошенят із зони небезпеки. Це було нелегко, але їм це вдалося. Без материнського молока малюки не вижили б. Бійцям довелося шукати різні способи, як і чим їх вигодувати.
– Наймолодший у групі, 23-річний Дмитро, взяв на себе відповідальність за пухнастиків. Ви не уявляєте, наскільки важко було розшукати для них молоко. Але ми знаходили. І Діма з маленької піпетки намагався їх нагодувати. Ми, сапери, працюємо вночі, повертаємося під ранок і відсипаємося вдень. Якими б втомленими не приходили, завжди годували кошенят. Під час кожної трапези Діма турботливо тримав їх на руках, даруючи їм теплоту та затишок, яких їм так бракувало. Проходячи повз, кожен з нас зупинявся, щоб погладити крихіток і бодай на мить забути про війну, – каже військовий.
Кошенята швидко підросли. І коли настав час саперам повертатися додому, вони взяли муркотунчиків із собою. Тисячу кілометрів пухнастики легко подолали зі своїми рятівниками. Їхали спокійно, адже знали, що в надійних руках і їх не скривдять. Трьох кошенят Роман віддав у турботливі руки. А найспритнішого Рижика залишив собі. Коли рудий непосида захворів, Роман із дружиною об’їздили декілька ветклінік, щоб врятувати домашнього улюбленця. Уколи, крапельниці, таблетки – і Рижик знову ганяє за птахами й бавиться з ще одним улюбленцем –собакою Барсом. І хоча гучні звуки й досі лякають кошеня, але в турботливій родині йому вдасться стерти із пам’яті жахливі спогади про війну.
Ця історія стала символом надії та віри в те, що навіть у найтемніші часи завжди є місце для добрих справ і порятунку. Війна жахлива, вона руйнує все на своєму шляху і забирає людські життя. Але доки у світі є людяність та турбота про інших, світло переможе темряву. Як би важко не було, завжди маємо пам’ятати: навіть найменша крапля доброти здатна змінити світ на краще.
Галина МИХАЛЬСЬКА.
Автор:
admin
