ЗА 400 МЕТРІВ ВІД «ЧЕРВОНОЇ ЛІНІЇ»
“Дякую, що хвацько вирулював від дронів і привіз нас додому живими-здоровими”, – так група саперів дякувала побратиму Юрію після ротації.
Ще недавно, у цивільному житті, Юра міцно тримав кермо і майстерно ремонтував автівки, а зараз він обережно працює з мінами. Чоловік став у стрій, аби захистити свою сім’ю та країну. Опанував саперне ремесло і наприкінці осені вперше вирушив у ротацію на донецький напрямок як водій-сапер. Зізнався: бігаючи під кулями й виконуючи нелегкі бойові завдання, не впасти духом допомагали думки про вагітну дружину та нащадка. Він встиг повернутися додому з ротації і тієї ж ночі повіз дружину в пологовий. А за декілька годин тримав на руках первістка. У той момент він усвідомив, що є заради кого жити і кого захищати. Тож продовжуватиме бій заради сина та всіх українських діток, аби вони ніколи не дізналися гіркий присмак війни.
“Перша ротація була справжнім випробуванням”, – ділиться враженнями солдат. – Такий адреналін, що не передати словами. У найважчі моменти дурні думки лізли в голову: невже той час настав? Але не розкисав, приборкував страх і працював задля нашої Перемоги. Вразило найбільше те, що вороги настільки настирливі, що не цінують своїх людей. Вони більше беруть живою силою, ніж зброєю. Для них їхні ж люди – це як кури на птахофабриці.”
Перший бойовий виїзд запам’ятався назавжди – темна ніч, дорога без світла, чисте поле, над головою свистять кулі, а серце калатає у грудях:
«Сховатися немає куди – викопували руками ямки й якомога ближче притискалися до землі. Відчував, як над шоломом свистять кулі».
Кожен виїзд – це ризик. Неодноразово доводилося виїжджати в «сіру зону» – за 400 метрів від «червоної лінії». Юрій каже, що в яких би небезпечних обставинах не опинявся, завжди концентрувався на роботі. Для себе винайшов просту формулу: приборкати страх, зробити роботу якісно та швидко, повернутися у відносно спокійніше місце.
За цю ротацію солдату довелося «осідлати» не один позашляховик. Через бездоріжжя, обстріли та дрони зі скидами «залізні коні» часто виходили з ладу. Зокрема, двічі їхня автівка заплутувалася у малопомітних інженерних загородженнях. Добре, що знайшлася відповідна техніка і врятувала.
“За кермом я не один рік, але таким бездоріжжям ще не їздив. Коли прилітало неподалік, мчав на всіх парах і думав лише про одне – аби тільки машина витримала, і ми з хлопцями, які стали мені як рідні брати, живими виїхали.”
Юрій – один із тисяч українських Героїв, які ризикують життям, щоб їхні діти жили у мирі. Щоб нарешті у наших містах і селах знову лунав дитячий сміх, а не звук сирен. І для цього він зробить все, що в його силах.
Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».
Автор:
admin
