ЯК НА НАШІМ ОБІЙСТІ…
До будинку заселився дивовижний сусід. Насправді не в будинку, а в невеличкому дерев’яному будиночку, де наразі ми зі знайомим пасічником розмовляємо про появу непроханого гостя, де пахне вощиною, квітом і теплою деревиною.
Бджола не бджола, джміль не джміль – комаха довжиною зо три сантиметри, великою широкою головою з чорними очима, з крилами незвичного кольору – сині або фіолетові з порізаними краями та темними прожилками.
Гучне дзижчання сповіщає про її приліт. Отож, спостерігаємо, як вона залітає у м’яку деревину (в даному випадку це верба), де просвердлила (не гірше за гарного теслю) ідеально рівний отвір, що заглиблюється до 30 сантиметрів. Саме туди несе нектар і пилок, аби потомство мало що їсти.
Звісно, що пасічник Віктор та його родина не ласуватимуть медом цієї комахи, бо «працює» вона на власне харчування.
Здобич несе не на пилкових кошечках – усе прилипає до довгих густих ворсинок.
Тримаємось задля безпеки на відстані, хоча пан Віктор примудряється зафотографувати комаху на телефон. Між іншим, самка (у самця це відсутнє) має небезпечне жало, так що укус в око, ніс чи шию може бути смертельним. Ми не боїмося, бо, як і належить в даній ситуації, у захисному спорядженні.
Досі цю комаху умовно називають то сірим джмелем, то джмелем-теслею, то дуже великою бджолою, або ж ксилокопою фіолетовою.
Хоча в її помешканні відсутня головна матка – королева, та й комахи ці не рояться. Самка ж створює власне гніздо. Цікаво, що на відміну від бджоли, летить на «роботу» за будь-якої погоди.
До слова, нікому ще не вдалося одомашнити цих комах. Раніше вони мешкали в лісах, та нині людина із жадібності руйнує ці домівки синіх джмелів, втім, як і інших істоток, безжалісно вирубуючи ліси. А ще цих комах не так уже й багато, тому й занесені до Червоної книги.
«Ну, добре, – запитає прагматичний читач, – навіщо ж вони нам?». Тож вишенькою на торті є той факт, що ця комаха – чудовий опилювач – запилює навіть те, що нездатна запилити класична бджола.
Так що будемо готові до появи на нашому обійсті унікальної комахи – дамо їй шанс співіснувати з нами.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
