Якось одна немолода сільська жіночка зізналася, що коли їй у чотирнадцять призначили висапувати гектар, від страху вона гірко заплакала. У її ровесниці Олі з Рихти все було інакше, бо з великою охотою бігала в мамину ланку: неосяжні колгоспні поля гріли душу й радували око своїм простором, нескінченими шнурочками виблискуючого