Вона виходить на подвір’я й непомітно простує до сарайчика з реманентом, де вибирає гарно підгострену сапу: пора вже до того осету дібратися, що «розкошує» собі, негідник, скраю городу. Час від часу сторожко озирається, чи не з’явилася де онука, та робота врешті так захоплює, що вже й забуває бабуся Маня,