Заповіді славного педагога Кам’янеччини Лариси Марковської живуть серед нас

 

4 лютого виповнилося би 95 років від дня народження видатного педагога, вихователя, чудового організатора освітянської ниви, чуйної, дуже порядної і творчої людини Марковської Лариси Борисівни. Добрий, проникливий погляд, мудрість, здатність зрозуміти кожного, порадити, допомогти чи підтримати – такою ми бачимо Ларису Борисівну сьогодні, на жаль, вже тільки на світлинах. Яке сяйво душі, натхнення, яка наповнена позитивним змістом аура йде від цієї чудової людини, що віддала себе вихованню підростаючого покоління й принесла стільки добра в наш буремний, але такий прекрасний світ! Свого часу вона користувалася неабияким авторитетом керівника, вчителя-наставника, який може навчити, виховати, зігріти теплом своєї душі і серця кожну людину. Вона й сьогодні живе в помислах і мріях, душах і серцях своїх вихованців, які продовжують творити добро.

З фронту – до школи

З 1949 по 1956 рік Лариса Борисівна обіймала посаду завуча, працювала вчителем російської мови та літератури Гуменецької середньої школи. 1965 –1969 рр. – заступник директора з учбової частини, 1969 –1978 рр. – директор, вчитель російської мови та літератури Кам’янець-Подільської середньої школи №10. Ветеран педагогічної праці. Відмінник народної освіти. Ветеран Другої світової війни…

Марковська (Сіліна) Лариса Борисівна народилася 4 лютого 1923 року в місті Кам’янець-Подільський, в сім’ї службовців. 1929 році, у шестирічному віці, залишилася без батька.

З 1 по 4 клас навчалася в Рихтівській школі, потім закінчила Китайгородську семирічку. У цій же школі вчителем російської мови і літератури працювала її мати – Харжевська Зінаїда Гервасіївна, відмінник народної освіти, знаний на той час педагог.

1941 році Лариса Борисівна закінчила Голосківську середню школу. І саме в день шкільного випуску, 22 червня 1941 року, розпочалася Друга світова війна, яка забрала в дівчини майже п’ять років повноцінного життя.

На початку війни Лариса Борисівна разом з іншими намагалася виїхати в евакуацію, але спроба була невдалою, тож довелося повернутися додому.

1943 року дівчину було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Звільнена була у квітні 1945 року радянськими військами та мобілізована до лав Червоної Армії. Службу проходила у військовому з’єднанні, яке звільняло Прагу (Чехословаччина) від німецько-фашистських загарбників. На Батьківщину повернулася в серпні 1945 року.

У вересні 1945 року Лариса Борисівна вступає до Кам’янець-Подільського державного учительського інституту, який закінчила в липні 1947 року. Педагогіка стала справою всього її життя.

З 5 серпня 1947 року Лариса Борисівна працювала вчителем російської мови та літератури в Голосківській середній школі. У серпні 1949 року її переводять до Гуменецької середньої школи. 1954 року її призначають заступником директора з навчальної частини. На цій посаді вона працює до 1956 року.

Спогади про педагога

Лариса Марковська виростила й виховала цілу плеяду прекрасних людей, високопрофесійних фахівців, патріотів своєї Батьківщини.

– З роками все частіше згадується дитинство, шкільна пора. Час був важкий, але, незважаючи на голод, холод, злидні, ми, діти, збагачувалися духовно. В цьому надзвичайно велика заслуга була наших учителів, яких я добре пам’ятаю та завжди згадую з великою вдячністю. Але найяскравіше враження залишилося про вчительку російської мови і літератури, завуча Гуменецької середньої школи Марковську Ларису Борисівну.

В нашій пам’яті Лариса Борисівна завжди залишиться прекрасним педагогом, керівником, організатором, Людиною з великої літери, – пригадує Анатолій Марунчак, учень Гуменецької середньої школи 1946 – 1956 рр., педагог, Заслужений працівник культури, ветеран праці.

А покійний Антон Малик, учень Гуменецької середньої школи 1953-1956 рр., педагог, хлібороб, активний громадський діяч, кавалер ордена “Знак Пошани”, голова районної організації ветеранів України, Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району так відзивався про Ларису Борисівну:

– На все життя мені запам’яталась прекрасний педагог, трудівниця, хранителька роду, мудра порадниця, мій класний керівник, учителька російської мови та літератури, завуч Гуменецької середньої школи Марковська Лариса Борисівна, яку моє молоде серце сприймало з почуттям глибокої вдячності та сердечності.

Пригадую, як неоднораово на уроках, позакласних бесідах Лариса Борисівна наголошувала: “Ви живете серед людей. Кожен ваш крок, кожне ваше слово, вчинок, бажання позначаються на людях. Перевіряйте свої вчинки свідомістю, зважте, чи не завдаєте ви зла, неприємностей, незручностей людям своїми вчинками. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре, а люди в свою чергу будуть вам платити за це добро добром, своєю творчою працею, бо праця  – це корінь моральності”.

Рідна 10-та школа

Почавши працювати вчителем і ставши з часом директором школи № 10, що в селищі Смирнова, Лариса Борисівна завойовувала авторитет у своїх колег-педагогів, учнів.

Період діяльності Лариси Марковської на посаді директора середньої школи №10 припадає на друге десятиліття функціонування школи. Її заступниками були прекрасні, професійні педагоги Лідія Фаренюк та Людмила Сафронкова. В цей період значно зросла кількість учнів школи (близько 1000 осіб), школа розпрощалась із трьохзмінним режимом роботи й почала працювати у двозмінному режимі. Значно зріс чисельно та обновився за рахунок молоді педагогічний колектив.

За високі показники в роботі з підростаючим поколінням Ларису Марковську нагороджено багатьма відзнаками та нагородами, медаллю «Ветеран праці», присвоєно звання «Відмінник народної освіти». Як ветеран Другої світової війни вона нагороджена медаллю “50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, пам’ятним знаком “50 років визволення України”, медаллю “Захиснику Вітчизни”.

Трудовий стаж Лариси Борисівни в цілому склав майже 40 років, з яких 31 рік вона віддала роботі в школі, справі служіння Батьківщині.

Педагогічний колектив, батьки та випускники Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи №10 у лютому 2013 року, до 90-річчя від дня народження Марковської Лариси Борисівни, присвятили їй такі слова: “Час – це тканина, з якої зіткане життя. Він невблаганний. Забирає за межі людського буття найдорожчих. Але пам’ять серця – вічна. Вічною є пам’ять у серцях тих, хто знав Марковську Ларису Борисівну – колишнього директора Кам’янець-Подільської десятої школи, учителя з великої літери.

Трапляється на нашій життєвій дорозі все – і помилки, і зрада, і успіхи, і перемоги, буває і розпач, але кожен Ваш учень, Ларисо Борисівно, своє доросле життя звіряє з незабутніми шкільними роками, коли Ви нас учили істинам добра, милосердя, взаєморозуміння. Ми намагаємося реалізувати Вашу заповідь: “Пам’ятай. Ти не один. Поруч з тобою люди, яким ти не маєш права завдавати болю. Зігрій їх своєю увагою, небайдужістю. І це тепло вернеться до тебе, адже ти здобудеш однодумців”.

Ваші однодумці і сьогодні є в нашій школі. Це ваші учні, котрі стали учителями, це Ваші колишні колеги, для яких життєвим кредо стали Ваші слова: “В нашому місті усі школи прекрасні, але для нас наша десята – одна”.

Ви завжди у наших серцях. Наша пам’ять про Вас, дорога Ларисо Борисівно, непідвладна часу”.

Анатолій БЕРНАДІН, керівник прес-центру ради ветеранів міста.