СКЛАДОВІ ЩАСТЯ
Дивлячись на полковничі зірки Станіслава СТОЦЬКОГО вкотре переконуюсь, що вони так просто на погони не падають. Якби я попросила начальника муніципальної інспекції Станіслава Анатолійовича визначитись з найбільш легкими, безтурботними моментами його свідомої біографії, упевнена, що він не зміг би пригадати такого з тієї банальної причини, що їх ніколи не було.
Нині ж, у День вшанування ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, розмовляємо про сумнозвісну сторінку історії нашої країни. Чи був готовий до участі в тих подіях Станіслав Стоцький? Не підлягає жодному сумніву, про що красномовно свідчать п’ять відзнак («Слава ветерану Чорнобиля» та ін.). Подобове чергування з охорони міста Прип’ять (між іншим, за триста метрів до станції) було тоді для 22-річного сержанта Стоцького звичайним відрядженням у незвичайних умовах, коли ти несеш серйозну відповідальність не лише за безпеку міста, а й нафтобази.
Повернувшись за 92 дні до звичних справ, співробітник міліції аж ніяк не вважав себе героєм, бо служба, про котру мріяв завжди, традиційно була суцільним екстримом, коли будь-якого часу можуть викликати, підняти по тривозі, знайти у відпустці…
А, власне, Станіславу Стоцькому ніколи нічого не дарувалося задарма. Ріс у робітничій багатодітній родині. Самостійно обрав професію електрика, закінчивши технікум. Строкову проходив під самісіньким (у ті роки дуже неспокійним) китайським кордоном.
Згодом, у міліції, отримував занадто скромну зарплатню, аби жити зі своєю сім’єю на широку ногу. І тим не менше жодного дня не жалкував про вибір, який зробив у юності. Бувало, колеги його звільнялися, аби заробити пристойну «копійку», за котру і машину, й квартиру можна придбати, виїжджаючи на Далекий Схід чи Крайню Північ, а він уперто долав сходинки за сходинками, щоби стати справжнім професіоналом. Учився, закінчив виш, а там і магістратуру. Ростив двох донечок, які, закінчивши школу із золотою медаллю, опанували юридичний фах. Як і колись за ним, за дівчатками теж ніхто не стояв із чарівною паличкою. Наразі Станіслав Анатолійович тішиться трьома онуками.
Взагалі в його родині всі чудово розуміють один одного, адже практично всі дорослі опікуються юриспруденцією, утім, пам’ятаючи, що кар’єрний зріст потребує величезного терпіння, самовідданої праці, роботи над собою.
Чотири відзнаки за службу в різних ланках (охоронній, податковій, збереження державного майна) це як віхи на шляху, котрий вимагав беззастережної відданості, мужності й витримки. Та все це, як запевняє Станіслав Стоцький, і є складовими людського щастя.
Лариса МАСЛОВА.
Автор:
admin
