СЕЛО НА КАРАНТИНІ

Майже безлюдні вулиці, закриті на клямки та засуви хвіртки і брами, немає, як то бувало зазвичай теплого весняного недільного дня, людей ні біля церкви, ні на чепурненьких пофарбованих лавках біля обійсть, ні чоловіків з кухлями пива за столиками біля крамниць, не чути й дитячого щебету. Лише зрідка десь з якогось подвір’я дасть про себе знати собака. Мовляв, ми є на службі і справно її несемо, а те, що господарі рідко виходять за ворота, практично не спілкуються із сусідами, так…

На жаль, такі реалії нині чи не кожного подільського села. Проклята смертельна хвороба, яка безупинно суне в Україну, боляче вдарила не лише по містянах, а й по сільчанах, ускладнила їх і так нелегке повсякденне життя. Та попри все, незважаючи на карантин, село живе. Звиклі до тяжкої селянської праці люди порають господарку – доглядають худобу та птицю, приводять у порядок свої присадибні ділянки, сіють грядки, у деяких селах навіть садять уже ранню картоплю. Механізатори, користуючись сприятливими погодніми умовами, вивели в поле техніку і агрегати, аби в стислі строки провести невідкладні польові роботи. Недарма у народі кажуть, що весняний день рік годує. А пандемія коронавірусу рано чи пізно закінчиться і повернемося до звичного способу життя, і їсти щось буде потрібно.
– Мабуть, як нікому іншому, сьогодні тяжко сільським мешканцям, особливо після скасування транспортного сполучення з Кам’янцем-Подільським. Адже до цього в село шість разів на день їздив автобус, а тепер у багатьох виникли питання, як добиратися на роботу, чи в справах у банк, аптеку або передати дітям чи онукам у місто продукти, – з прикрістю зазначає секретар Княжпільської сільської ради Алла Ленюк. – Хоча люди потрохи звикають до ситуації, яка склалася, призвичаюються до неї і рятуються хто як може. На роботу добираються власним транспортом (хто його має), навіть кооперуються задля цього, не маючи можливості возити на ринок продавати молоко, стали більше здавати його підприємцю-молочнику, який приїздить щодня і купує його по 5 гривень за літр.
Алла Володимирівна розповіла, що у селі працює два магазини, проблем з продуктами, засобами гігієни немає, самотнім престарілим при потребі їх доставляє соціальний робітник, також регулярно у крамниці постачають свіжий хліб, працює амбулаторія сімейної медицини, і лікар Василь Іванович Яковенко у будь-яку пору доби надає хворим допомогу. Взагалі усі соціальні питання тримає на особистому контролі сільський голова Лариса Ільницька.
Не залишають людей сам на сам зі своїми проблемами і в Староушицькій селищній раді. Як розповів її очільник Анатолій Тимчук, мешканці населених пунктів територіальної громади намагаються суворо дотримуватися карантину, про що їм постійно нагадують як працівники апарату селищної ради, так і медики. Наразі лише в Стару Ушицю повернулися з-за кордону 30 заробітчан, усі вони перебувають у самоізоляції, за чим ретельно стежить дільничний поліцейський. Проводиться регулярний моніторинг щодо наявності у магазинах товарів першої необхідності, яких у кожному селі вдосталь, у штатному режимі працюють медичні заклади. Проблемою залишається відсутність регулярного транспортного сполучення з містом, брак захисник масок, антисептичних засобів. А взагалі, переважна більшість сільчан від коронавірусу намагаються «рятуватися» на полях і присадибних ділянках. Весна ж бо…
За словами завідувача загальним відділом ще однієї ОТГ, Гуменецької, найбільшої за кількістю населених пунктів на Кам’янеччині, Михайла Валяровського, селяни з розумінням ставляться до порушення нормальних умов життя через введення карантину, дотримуються його правил, не панікують, усвідомлюють, що безпека має бути передусім. Сільська рада, особисто її голова Інна Абдулкадирова докладають максимум зусиль, щоб люди якомога менше відчували дискомфорт вимушених змін. У магазинах є повний асортимент як продуктів, так і засобів гігієни, усі чотири амбулаторії медичної практики сімейної медицини у Гуменцях, Голоскові, Думанові та Сахкамені, фельдшерсько-акушерські пункти забезпечені ліками першої необхідності й працюють у звичному режимі. Для допомоги престарілим залучені соціальні служби, старостати, депутати територіальної громади. Медиків, працівників комунальних служб, які працюють у місті і забезпечують його життєдіяльність, довозять на роботу шкільними автобусами.

Голова приміських Панівців Анатолій Костюк поінформував (звичайно ж, телефоном), що і в мешканців очолюваної ним територіальної громади, яких чимало працює у районній та міській лікарнях, через введення карантину теж були питання з доїздом до міста. З минулого тижня їх безкоштовно возять на роботу та з роботи шкільними автобусами. Анатолій Миколайович також розповів, що знайшли вихід зі становища і господарі, які утримують корів (таких у селі 18), адже більшість із них продавали продукцію своїх годувальниць на міському ринку, а тепер до них приїздять покупці з міста і забирають усе гуртом. А ще за рахунок бюджету сільської ради виготовлено і закуплено спеціальні накривки на цямрини для сільських громадських криниць, яких у селі понад три десятки. Як кажуть, береженого і Бог береже.
Такого ж принципу намагаються дотримуватися й мешканці Сокола, Гринчука, Бабшина, Малинівців Жванецької ОТГ.
– Якщо односельці, особливо студенти, які через скасування навчання повернулися до рідних домівок, у перші дні введення карантину в якійсь мірі ігнорували дотримання його вимог, то сьогодні вони осягли усю серйозність ситуації, – каже староста цих населених пунктів Дмитро Мунчак. – Тим паче, до чого призвело нехтування обмежувальними заходами в період епідемії, побачили на прикладі наших сусідів-чернівчан, до яких рукою подати через Дністер. І хоча якихось особливих проблем у людей немає: у магазинах – повний асортимент продуктів, товарів першої необхідності, лиш стежимо, аби він не зменшувався, щоб не піднімали на них ціни, ФАПи працюють, до самотніх престарілих постійно навідуються соціальні робітники, але у селян є страх через невизначеність, страх за дітей і онуків, які залишилися в місті без роботи, й тих рідних, котрі досі перебувають на заробітках у країнах з високою захворюваністю на коронавірус. А взагалі-то, з настанням тепла люди більше часу проводять на городах, сповідуючи правило, що вітер і сонце згубно діють на будь-який вірус.
І наостанок: під час нашого спілкування з керівниками сільських територіальних громад деякі з них нарікали на відсутність у продажу захисних масок. А мені пригадалася нещодавно прочитана інформація та викладені фотографії на сторінці у Фейсбуці Китайгородської сільської ради. Територіальна громада дякує жителям с.Рогізна Володимиру Розгуляєву та його дружині, а також депутату сільської ради, громадській активістці Євгенії Коритнік, які у вільний від роботи час вдома безкоштовно шиють маски для потреб громади. Чом не приклад для наслідування?

Василь ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах