Разом відстоювати досягнення Революції Гідності
Цей день пам’ятатимуть і завжди з болем згадуватимуть багато українців, 20 лютого ми вшануємо подвиг учасників Революції Гідності та поминаємо Героїв Небесної Сотні.
Неспинно летить час, дні і роки… Здається, недавно в батьківській хаті в селі Устя завжди було багато періодичної преси. Тато мій Михайло Якимович Ковальчук був простим колгоспним токарем, мати Надія Савелівна – бухгалтером, але у вільний час дома полюбляли читати газети: «Радянське Поділля», «Известия», «Сільські вісті», «Прапор Жовтня», а пізніше «Край Кам’янецький», журнали «За рулем», «Здоров’я», «Крестьянка» та ін.
На жаль, батьки відійшли у вічність. Ось і в моїй родині теж було багато преси, в тому числі «Край Кам’янецький», в якому часто публікувались цікаві новини, нариси, пародії, статті, в тому числі і про любителя-землероба, мого чоловіка Анатолія Корнєєва, його досягнення і мрії.
Хто отримував газету – читали… Але, на превеликий жаль, Анатолія вже 6 років немає в живих. Вбили 20 лютого 2014 року в Києві на Майдані. Він працював останні роки головою сільської ради села Руда, на вихідні їздив у столицю. Не міг змиритись з несправедливим свавіллям режиму Януковича, особливо з того моменту, коли побили студентів.
Возив побратимам продукти з дому. Ще й небайдужі люди передавали. Було шість таких поїздок, а на сьомий раз він загинув.
Для нашої родини це був величезний шок і стрес, і з цим болем, бідою ми живемо досі.
В ході розслідування нас, рідних, неодноразово допитували. Особисто мене по дві години два рази в суді розпитували про все, що я знаю про чоловіка і Майдан. Як важко нам бачити на лаві підсудних вбивць і їхніх адвокатів, які зневажливо ставляться до потерпілих. Але всі родини загиблих згуртувались у громадську організацію «Родина Героїв Небесної Сотні». Ми часто зустрічаємся та ділимося думками, а також надіємось на справедливе рішення суддів та покарання винних у розстрілах. На лаві підсудних було п’ять екс-беркутівців, але в кінці 2019 року цих звинувачених відпустили за рішенням апеляційного суду в обмін на наших військових полонених.
Як так, хіба це можливо?! За розпорядженням президента, генерального прокурора переламали закон через коліно, не поспілкувавшись з потерпілими, відпустили винуватців на волю.
Ще в 2014 році багато причетних у розстрілах втекли до Росії. Так, ми, звичайно, тільки за те, щоби полонених повернути додому, адже відчули, як це втратити своїх рідних і близьких. Але ж не такою ціною! Керівництво держави зі своєю командою ще раз розстріляло наших рідних і нас також..
Що відбувається нині в нашій країні? Повернулися регіональні соратники Януковича Лукаш, Портнов, Шарій, «Опоблок», які взагалі здають всі досягнення після Революції Гідності, пропагують «Русский мир», капітуляцію.
Люди добрі, як так можна отримати на виборах великий відсоток за «Опоблок»? Невже ми себе перестали поважати? Якою ж величезною ціною тримають оборону наші воїни?! Тисячі загиблих – саме така ціна за недопущення ворога на нашу землю.
А скільки серед нас байдужих. Хіба нам не болить чуже горе? Чи тільки «своя сорочка» ближча до тіла? Соромно і прикро… Тишком-нишком займаємося особистими справами… і все. Шановні, адже це наша спільна біда, чи не так?! Потрібно захищати свою землю від ворога і відстояти національні інтереси сьогодні й тут. А якщо комусь щось не до вподоби (мова, до прикладу, чи відсутність зв’язків із Росією) – то вперед! Валізи у руки – і в тайгу!
Після парламентських виборів мала змогу поспілкуватись з новообраним народним депутатом на нашому окрузі. Було цікаво, яка стратегія і плани нашої команди. Мала надію… Що мене вразило, коли я запитала про Майдан, пан Марчук відповів, що він і його однодумці будуть працювати над тим, щоб Майдан ніколи не повторився! І я замислилась, як це? Чи створять добробут для людей, щоб не було потреби виходити на акції протесту, чи це залякування? Дивлячись, як відносяться до активних волонтерів і захисників, можна зробити висновок, що свобода слова, демократія і права людей треба піднімати на належну висоту.
Всі, хто небайдужий, давайте разом відстоювати ідеї, досягнення революції, адже наші рідні йшли без зброї, з дерев’яними палицями і щитами не заради слави, а на порятунок Неньки-України.
Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!
Людмила КОРНЄЄВА.
Автор:
admin
