ПРОЙДЕМОСЯ Ж З ОРКЕСТРОМ
А назва у цієї книжки яка! Так і хочеться неодмінно пройтися по головній вулиці з оркестром! До речі, ми колись ходили – на першотравневі та листопадові паради (це, звичайно, ще при совєтах…). Сьогодні журналістка Лариса Маслова пропонує вишикуватися в ряд, а можна й під ручку, в пари та й пройтися, прогулятися під її музику, її ж оркестру. І спонукає нас до цього книжка, що вийшла нещодавно у видавництві ПП Зволейка Д.Г. під такою ж елегійною, напрочуд побутово-народною назвою «По вулиці по головній – з оркестром».
Сама ж авторка у вступному слові так і заявляє: «…люблю бувати в народі». Тому її герої – це наші сучасники, мешканці Кам`янеччини, які в минулому ставали героями її ж нарисів, що публікувалися на сторінках газети «Край Кам`янецький»: медики, воїни, хлібороби, музиканти, історики, вчителі. Як досвідчений журналіст, вона вміє розгледіти у постатях і долях їх щоденний героїзм, що уособлений в праці, жертовності, любові до людей і звичайній скромності. Вона відшукує таких, що за будь-яких умов і обставин залишаються людьми та, як пише сама журналістка у вступному слові, «ладні для своєї країни, для її благополуччя й процвітання трудитися денно і нощно».
І хто ж вони, герої нарисів Лариси Маслової? Це – режисер і відмінник кіно, член Національної спілки кінематографістів України Петро Григорович Ясінський («Режисер Одеської кіностудії з Кам`янця»); поважний старожил нашого міста, всебічно обдарований і допитливий член Університету третього покоління, 88-річний Альберт Феліксович Стржелецький (нині покійний) («Живе в душі щемка й бентежна пам`ять»); улюблена акторка кам`янчан 60-х років Любов Луцик («Зігрівши душу іншого»…), колишня директорка Палацу піонерів, що сьогодні перейменований у Центр дитячої творчості, Галина Никифорівна Коба («Не жалкуючи про жодну з сторінок»); ветеран війни, залюблений у природу пасічник і садовод, 92-річний мешканець села Смотрич Анатолій Іванович Іваніцький («Три кроки вперед») та багато інших. Адже книга містить двадцять сім цікавих розповідей.
Утім, нема в її творчому доробку розповідей про академіків, космонавтів чи видатних винахідників, та з-під пера Лариси Анатоліївни народжується ціле сузір`я зірок – комбайнери й залізничники, економісти та музиканти, водії, військові, медики, без яких неможливо уявити день прийдешній. Родзинка в тому, що всі вони не просто фахівці високої проби, а люди, загартовані неабиякими труднощами, із широко розкритою душею, готові будь-якої миті прийти на допомогу – одним словом, особистості, життя котрих гідне увічнення в Слові.
І справді, кожний номер улюбленої для мене газети «Край Кам`янецький» не виходить без публікацій цієї простої і скромної журналістки. Моє особисте спілкування і дружба з пані Ларисою завжди вносить у будні таку ж елегійність та погідність. Навіть про мою творчість і життєві дороги вперше написала та ж Лариса Маслова… Книга «По вулиці по головній – з оркестром» у минулому році увійшла в трійку переможців літературних робіт, що за умовами щорічного конкурсу видаються коштом міської ради. І хоча мій переклад поеми «Подолля» Мавриція Гославського, який і я подала на конкурс для перевидання, не зворушив членів жюрі, все ж я дуже радію, що відтепер у бібліотечці пані Лариси з`явиться ще одна її власна книга. Принагідно зазначу, що у 2019 році подібні нарисові публікації лягли в основу її книги «України зоряні сини» – про людей, що боронять та допомагають відстояти незалежність і територіальну цілісність України на сході. Я й досі з вдячністю згадую день презентанції тієї збірки…
Але не тільки в серйозній публіцистиці журналістка Лариса Маслова вправно себе поводить. Вона вміє бути до смішного розкутою і кмітливою. Прочитайте її фейлетони у збірці «Сміємося разом» і ви відчуєте розраду, а втім, і пораду, як уміти вибирати зерна із плевел… Вона вже вас цьому й справді навчить. Бо за плечима – великий журналістський досвід, багата уява, гостра спостережливість, при тому – прискіпливе ставлення до вимог власних. Тому й така скромна у житті. Тому й така добра. Тому й така людяна. І багата – душею, людьми, посмішками та добрими словами. Успіхів Вам, дорога пані Ларисо! Хочу неодмінно ще раз пройтися з Вами нашим містом. Можна й просто, без оркестру…
Юлія ЛИСКУН, вдячна читачка Ваших публікацій.
Автор:
admin
