ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ЖИТЕЛІ ГРОМАДИ ПОБАЧАТЬ ЗГОДОМ

7 грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. Саме в цей день у далекому 1990 році Верховна Рада України ухвалила Закон «Про місцеве самоврядування». З тих пір багато чого змінилось. Минули ілюзії перших років незалежності. Молода держава пройшла багато випробувань. Україна має військовий конфлікт з Росією, гинуть люди, а до того сусідня держава ввела проти нас активну економічну та інформаційну війну. Україну постійно супроводжують політичні протистояння і економічні труднощі. Проте зміни в державі не завжди мали негативний характер. Одним з таких успішних починань багатьма вважається реформа децентралізації, запроваджена в країні протягом останньої п’ятирічки. За словами самих реформаторів, вона дала місцевим громадам більше коштів, більше прав і більше можливостей покращувати своє життя на місцях. Місцеве самоврядування, на їхню думку, після децентралізації стало відповідати своєму призначенню – мешканці на місцях самі вирішують свою долю. З нагоди такого свята ми вирішили поцікавитись, як насправді живеться в новоутворених територіальних громадах, розпитавши про це голову Солобідсько-Кульчієвецької сільської ради Юрія ВОЛОЩУКА.

 

– Юрію Володимировичу, як гадаєте, пішла на користь місцевому самоврядуванню реформа децентралізації?

– Однозначно так. Наша громада в тому складі, в якому вона є зараз, утворилась шляхом об’єднання 2018 та 2020 року, в неї увійшли 23 села. Звісно, на повну реформа у нас запрацювала тільки рік тому. Отож позитивні наслідки жителі сільської ради зможуть побачити через деякий час. Після обрання мене головою Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, я побачив весь спектр проблем і можливості нашої громади.

Наша громада поділена на 6 старостинських округів, у 4 вже є старости, це небайдужі й активні люди, в професійних якостях яких я не сумніваюся. У сільській раді зібралася теж професійна команда, яка за останній рік довела, що може на належному рівні виконувати поставлені перед нею завдання, не зважаючи на час і обсяги робіт. Навіть за один рік нам вдалося уже чимало зробити. Наприклад, проведено капітальний ремонт даху школи в селі Кульчіївці. Батьки, діти яких там навчаються, можуть підтвердити, наскільки жахливими були умови у частині навчальних приміщень другого поверху ліцею, які постійно підтоплювались через протікання даху. Нині ми з цією проблемою впоралися. Також виготовлена проектно-кошторисна документація реконструкції частини громадської будівлі сільської ради в с.Слобідка-Кульчієвецька для розміщення там Центру надання адміністративних послуг. Здійснено більше сорока поточних ремонтів відрізків доріг у населених пунктах територіальної громади, встановлюється вуличне освітлення сучасними енергозберігаючими ліхтарями в селах, де його ніколи не було.

– А як у громади склалася співпраця з обласною і районною владою, можливо, з іншими громадами? Може напрацювали якісь спільні проекти?

– Звісно, ділові зв’язки з районною і обласною владою у нас уже напрацьовані роками. Без цього неможливо ефективно розвивати ввірену виборцями мені територію. Всього перерахувати важко, але останній проект, над яким наразі плідно працюємо, це побудова нового дитячого садка в селі Кам’янка. Ще за часів головування в Кам’янській сільській раді, яка увійшла в склад Слобідсько-Кульчієвецької громади, було виготовлено проектно-кошторисну документацію на це нове будівництво, але тільки нині даний проект включено в програму Президента України «Велике будівництво», і кошти по співфінансуванню з державного бюджету дозволять реалізувати даний проект. Плануємо розпочати будівництво в наступному році. Тому оперативно коригуємо вже намічений план, аби встигнути.

– Чи планує громада брати участь у міжнародних чи всеукраїнських грантових програмах?

– Є в нас така мрія – збудувати індустріальний парк на території старого аеропорту, щоб надати поштовх нашому місцевому виробництву. З наступного року хочемо впритул підійти до цього задуму, який би став і для громади, і для району, і для міста значним досягненням. У межах його якраз і будемо шукати, як залучити інвестиції, в тому числі й грантові кошти.

– Чи є проблеми з водопостачанням в селах громади, і якщо є, то як вони вирішуються?

– Проблема з водопостачанням так чи інакше торкається майже усіх сіл громади. Проте є населені пункти, де вона вкрай потребує вирішення. Зокрема капітального ремонту потребує водогін у Великій Слобідці. Там, а також в Усті вже замінили насоси. На черзі – Боришківці й Врублівці.

– А з вивезенням та утилізацією сміття як справляєтеся?

– Проблем зі сміттям, коли я був сільським головою Кам’янської сільської ради, не було. Побутові відходи вивозилися згідно із підписаною угодою із міським КП «Спецкомунтранс». Підприємство знаходиться на території села Кам’янка, тому здійснювало вивіз непотребу за рахунок місцевого бюджету, таким чином послуга для сельчан була безкоштовною. Але після утворення об’єднаної громади змушені були налагоджувати власне комунальне підприємство, а вивіз сміття став уже платним. Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада мала свій, уже, звісно, не новий, проте ще в гарному стані автомобіль для виконання цих робіт. На додачу купили цього року новий. Організували роботу комунальників для розчищення чагарників та проведення санітарного коронування дерев на вулицях, аби сміттєвози могли проїхати. Завдяки цьому почався організований вивіз побутового сміття в селах Кульчіївці, Калиня, Княжпіль та інших, де він не здійснювався взагалі. Зараз йде укладання договорів на вивіз сміття і розміщення сміттєвих баків. Ще нашою постійною головною біллю залишаються стихійні сміттєзвалища, які ми періодично ліквідовуємо, але вони відновлюються людьми знову. Тут, думаю, тільки підвищення культури, самосвідомості місцевих жителів врятує становище. Коли жоден, хто бачить порушення, не буде байдужим до цього.

– Медицина, фінансування Кам’янець-Подільської районної лікарні… Чи не заважкий тягар ліг на Ваші плечі, маю на увазі сільський бюджет? Хтось у цьому питанні допомагає?

– Так, ми взяли у комунальну власність громади до нового року Кам’янець-Подільську районну лікарню. Зізнаюся, це великий тягар для нашої громади. Хоч ми і не платимо заробітну плату лікарям, але всі комунальні послуги лягають на наші плечі, а за умови постійного їхнього підвищення, для громади це виходить чималенька сума. Була домовленість між сільськими радами нашого району, що фінансування установи буде розподілено в залежності від кількості населення в кожній ТГ, яке обслуговується в нашому лікувальному закладі, але поки що свою домовлену частку платить тільки Жванецька сільська рада та частково сплачують Китайгородська, Староушицька, Орининська і Гуменецька ТГ. Тут я бачу два виходи: або питання має бути врегульоване на законодавчому рівні, або вторинну медицину повинен забрати собі район. Для однієї сільської ради це занадто великий тягар.

Хочемо створити і свою первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД), оскільки та, що нині залишилася після децентралізації, нас не задовольняє. Хоч ми платимо свою частку до загальної скарбниці на її утримання, але натомість не отримуємо той рівень обслуговування, на який хотілося б розраховувати. У нашій громаді діє три амбулаторії, ФАПи і ще райлікарня, на основі якої можемо створити свою первинну медицину. На мою думку доречно, щоб кожна громада мала свою «первинку» і сама її фінансувала.

– Розвиток підприємництва і виробництва в громаді. Підтримка бізнесу і залучення інвестицій. Розвиток туристичної галузі. Сучасний стан і перспективи… Чим наразі може похизуватися сільська рада, а над чим потрібно ще попрацювати?

– Про це можна багато говорити. Я вже згадував про плани щодо індустріального парку. Громада тісно співпрацює з підприємцями, які в нас провадять виробничу діяльність. Останнім таким проектом стала закупівля ними енергозберігаючих ламп для вуличного освітлення. Ми за сприятливих погодних умов здійснюємо поступово їх встановлення. Дуже допомогли нам підприємці в організації свята громади в серпні. Там були представлені колективи художньої самодіяльності нашої громади. Дійство вийшло на славу. Навіть гості з міста нам по-доброму позаздрили.

Щодо туристичної галузі, то плани багатогранні, особливо стосовно сіл, які знаходяться в зонах великих водних об’єктів та часто відвідуються туристами в літню пору.

Безперечно, потрібно працювати далі, але я думаю початок вже є непоганий. Дуже багато залежить від розташування громади і наявної інфраструктури.

– Будівництво доріг. Що вже зроблено і що ще потрібно зробити в цьому напрямку?

– За цей рік проведено поточного ремонту більш ніж сорока щебеневих доріг майже на 2,5 млн гривень. Безумовно, хотілося б капітальних більше. Але працювали цьогоріч в основному над іншими проектами, та й капітальне будівництво є більш дороговартісним, вимагає тривалої процедури проведення тендерів, інших робіт і значно обмежило б кількість доріг, які б ми змогли відремонтувати. Адже в деяких наших селах дороги були майже непридатними для проїзду транспорту. Проте в межах Президентскьої програми «Велике будівництво» отримали чудову дорогу на Стару Ушицю. Головне в цьому процесі – якість. Знову повертаючись до тих часів, коли був сільським головою Кам’янської сільської ради, радію капітально прокладеним асфальтним дорогам, які й досі перебувають у гарному стані, не потребуючи навіть ямкового ремонту.

– Розвиток соціальної сфери. Юрію Володимировичу, що, на Вашу думку, потрібно зробити, аби затримати молодь на селі?

– Основне – це робочі місця. Буде робота, працюватимуть підприємства, бізнес. Буде все по-іншому. Буде молодь, будуть школи, дитсадки, бібліотеки і клуби, розвиватиметься соціальна сфера. Основна стаття видатків нашого бюджету – це, звісно, освіта. Хочемо у громаді зробити три опорні школи – в Баговиці, Кульчіївцях і Мукші-Китайгородській. Прикро це казати, але на деякі освітні заклади чекає оптимізація. Нема дітей, нема фінансування від держави, а самі ми не можемо потягнути їх.

Гарно розвивається в нас спорт. Маємо три футбольні команди, команду з гандболу, працює районна спортивна школа, де й інші громади на її базі можуть організовувати гуртки. В межах програми «Активні парки – локації здорової України» плануємо відкрити наступного року два таких в нашій громаді. Придбали автомобіль для місцевої поліції. За результатами конкурсу було затверджено двох кандидатів на посади поліцейських офіцерів громади, виділили їм приміщення. Вони зараз навчаються в Харкові і після закінчення повернуться працювати в громаду. Також є в нас служба у справах дітей. За програмою «Безпечна громада» встановили 5 відеокамер на основних транспортних розв’язках. Тож планів є чимало, сподіваємося, що вистачить нам сил та коштів на їхнє втілення. А головне – це розуміння та підтримка мешканців громади. На жаль, неможливо все і в одну мить створити, збудувати, налагодити. Попри всі труднощі та перепони ми закладаємо міцний фунтамент для розбудови спроможної, самодостатньої громади.

Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.