Навесні весь світ відзначає День води. А що ж на Кам’янеччині?
А у нас вода стає все дорожча і брудніша.
– Прісна вода стає непридатною для пиття і небезпечною для життя, – каже голова Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна Тимочко.
Згідно з офіційною статистикою, щороку у водойми України скидають близько 300 млн кубометрів неочищених стоків. Неофіційна статистика показує значно гірші результати. Саме тому назвати стан водних ресурсів країни задовільним не доводиться, повідомляє УНІАН.
Хто забруднює воду?
Щороку ми чуємо про нові статистичні данні щодо рівня забрудненості водних ресурсів. І причин цьому є чимало.
У промисловості використовуються великі об’єми води. Заводи і фабрики скидають десятки й сотні тон забруднюючих речовин у водойми.
Здається все зрозуміло. Отже винні підприємці зі своїм виробництвом?
Ні, не тільки. Заводів у нашому краї десятки, а людей сотні тисяч. Не варто звинувачувати лише підприємства. Побутові відходи теж зовсім не корисні для наповнення морів і русел річок. Люди використовують безліч побутової хімії, яку можна було б замінити на менш шкідливу, екологічно безпечнішу. Не варто лити в стічну каналізацію усе підряд.
Ще одним забруднювачем є стічні води від саморобних каналізацій. Жителі навколишніх сіл, що межують з Кам’янцем-Подільським зітхають: «Раніше ми, як були ще дітьми, в струмку влітку могли ноги помити, худобу та птицю тут напували. А тепер що? Вода так тхне, що цей неприємний запах аж до подвір’я доноситься. До води страшно підійти».
І причин такого забруднення теж чимало. Однією із них можна назвати ту, коли місцеві мешканці, які проживають поруч з річкою, через підведені труби до своїх господарств всі нечистоти спускають прямо в найближчу річечку, замість того, аби задовольнитися септиками. Ця ж річка поповнює більші ріки, які потрапляють в основні водні басейни України. І ось така вода вже через певний час, пройшовши певне очищення, витікає у нас в кухні з крана.
Хіба ж така вода може бути корисною?
Така вода звісно не корисна. Нажаль, це правда. Більшість областей України потерпають від нестачі питної води, бо в них з кранів тече так звана «технічна вода», яку не рекомендується використовувати для пиття і приготування їжі. Хоч вода пройшла серйозну трансформацію від «річки-невелички» до наших домівок, але безпечною для вживання вона все ж не стала. У Кам’янці-Подільському ситуація не краща, ніж в інших містах. І таку воду споживати, особливо дітям, я б не радила. Вугільні фільтри не забирають всіх хімічних забруднювачів, а в боротьбі з мікробами вони взагалі безсилі. Благо, у нашому місті з’являється все більше облаштованих точок, де можна набрати чисту, безпечну питну воду.
Чи безпечна джерельна вода?
Джерельна вода може бути теж небезпечною. Якщо джерело знаходиться біля дороги, воно однозначно забруднене важкими металами і нафтопродуктами (бензин, дизельне паливо, різні мастила і присадки). Джерела, віддалені від автошляхів, несуть іншу небезпеку. Люди обробляють хімікатами городи і поля, удобрюють землю. Усі ці речовини з дощовою водою можуть потрапляти в джерела, криниці. Тож без попереднього хімічного аналізу таку воду краще не вживати. Не варто ризикувати своїм здоров’ям, адже це дуже сумнівна економія.
Вчимося економити
А як бути із ціною на водопровідну воду? Вона впевнено крокує до ціни бутильованої.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 267 від 26.02.2019 р. «Про внесення змін до постанови НКРЕКП, від 16 червня 2016 року № 1141» централізоване водопостачання у нашому місті коштує 10,96 грн/куб.м., а централізоване водовідведення – 9,13 грн/куб.м. Вода наразі є дійсно дорогоцінною в широкому розумінні цього слова. Прийшов час міняти принципи використовування природних ресурсів. Ми чуємо звідусіль: потрібно економити, але ж як? Кожен із нас може зробити перший крок до зменшення витрат води. Потрібно почати з найпростіших дій.
- Закручуємо кран
Під час приймання душу, чищення зубів, чи миття посуду в багатьох кам’янчан вода тече безупинно. Запитаєте чому? Бо колонка горить, вода ж лишень нагрілась! Або ж просто ліньки закрити кран.
Стоп! Давно пора сказати «Стоп!» такому бездумному використанню природних ресурсів. Зафіксуйте період миття рук і чищення зубів – ви тратите тільки третину часу на ополіскування. То чому ж кран відкритий постійно? Вмикайте воду лише тоді, коли вона вам дійсно потрібна і зекономите вдвічі, а подекуди навіть втричі.
- Миємо посуд одразу, або ж поетапно.
Менше води використовується, коли на посуді залишки їжі ще не присохли. Але якщо вже і назбиралась гора брудного посуду – миєм його поетапно. Спершу замочуємо у невеликій кількості води, потім намилюємо увесь, аж тоді беремось ополіскувати. Миття під проточною водою – невиправдана розкіш для свідомої людини.
- Зменшуємо тиск води.
Найпростіше, що можна зробити – це відкрити кран не повністю, або ж знизити тиск в самій системі (вентель на подачу води відкрити тільки наполовину). На перший погляд це зовсім дрібниця, але насправді людина витрачає завжди приблизно однакову кількість часу на водні процедури, тож чим менший струмінь тече із крана, тим більша економія.
- Якщо ж хочеться себе не обмежувати і відчувати хороший потік води із крана та при цьому заощаджувати, допоможе аератор.
Аератор – сітчаста насадка на вихідному отворі крана. Насадка розбиває струмінь води, домішує в потік бульбашки повітря і створює ілюзію хорошого тиску в крані. Насправді ж частину струменя займають бульбашки. Це не тільки дозволяє заощаджувати від 30% до 50% дорогоцінної рідини, а й робить потік набагато ніжнішим, приємнішим для рук. Також аератор запобігає розбризкуванню води.
- Дитячі пустощі.
По перше, діти люблять пустувати. Це ж так цікаво розбризкувати воду і дивитись, як краплинки перетворюються в дощик. Не менш цікаво відкрити кран і спостерігати, як безупинно тече водичка, фантазуючи, що це цілий водоспад для іграшкової лялечки.
По друге, діти часто відкривають воду, щоб умитися і просто забувають її закрити. Тож важливо змалечку закласти в свідомість дитини, що воду треба берегти. Тоді не буде проблем із дитячими пустощами і мокрими калюжками по всій квартирі. Діти ростуть на прикладі батьків і на казках. Пропонуємо вашій увазі віршовану казочку для дітей про воду.
Іринка та краплинка,
або «Куди подівалась річка»
Подивіться дітлахи,
Хто біжить там навпрошки
По квартирі босячком –
Це Іринка з братиком.
Ось вони відкрили крани,
В чашечки води набрали
І побігли у кімнату
Спершу квіти поливати,
Потім іграшки купати,
Далі стали чаювати.
З крана крапає кап-кап
Дітлахи все тап-таляп.
Аж до вечора плескались,
Доки в ліжка повкладались.
Братику давно щось сниться,
А сестричці все не спиться.
Раптом дивиться Іринка,
Що за дивная краплинка
Примостилася на ліжку?
Скік із ліжка – і на ніжку.
Чи ж бува не дивина?
Це краплинка чарівна.
Та й давай вести розмову:
– Чи ж, Іринко, завтра знову
Ти плануєш воду брати
Й для забави розливати?
Якщо так, то знай, вода
В крани з річки попада.
А та річка-невеличка,
Зникла в ній вже вся водичка.
Вже геть-геть на мілині
Рибки плавають на дні,
Заливаються сльозами:
«Що ж це буде нині з нами?
Як малят не врозумити,
Де ж тоді ми будем жити?».
Жабенята-зеленята
В осоці ведуть розмову
Й гірко плачуть: «Без водички
ми не будем мати дому».
Ну а білочки руденькі,
Обіймаючи опеньки,
Сумно дивляться на річку,
Річку зовсім невеличку,
Із якої п’ють водичку,
Яку майже всю забрали
Дітки на свої забави.
Ох Іринка й здивувалась,
Куди річка подівалась…
Чи ж Іруся наша знала,
Що звіряток ображала,
Їхню воду марнувала,
Річку з кранів випускала?
Як же соромно їй стало!
Із надією спитала:
«Ой, краплинко, як нам бути,
Як нам річку повернути?»
Гостя мовила на те:
«Крани міцно закрути!
Знай, водичку бережи,
Так звірят врятуєш ти.
А мені вже час іти…».
Ніч пройшла, зійшло вже сонце,
Заглядає у віконце.
Хоч Іринка ще дрімає,
Але сон свій пам’ятає.
Про призначення води
Вже Іруся знає,
Братику молодшому
Про це розповідає.
Зранку умивається,
Радісно купається,
Та водичкою Іринка
Більше вже не грається.
Щоб не плакали звірята,
Пам’ятайте й ви, малята:
Добре крани закрутіть,
Кожну краплю бережіть!
Ольга САВИЦЬКА.