«Пісенне мереживо». Репортаж з передової

Сьогодні в кожного своє поле бою. Хтось боронить Батьківщину зі зброєю в руках, інший вирощує хліб, а хтось обрав своїм військовим знаряддям гарну народну пісню та створення піднесеного настрою нашим воякам на лінії фронту, не забуваючи при цьому радувати своїм мистецтвом та вчити патріотизму і нас, «тиловиків».

Саме таку стезю обрали для себе учасники народного театру пісні «Пісенне мереживо» районного центру культури й мистецтв «Розмай» (керівник Володимир Кусік). 18 січня вони разом із начальником відділу культури райдержадміністрації Аллою Бец повернулися з чергової, вже третьої за рахунком, творчої поїздки в зону АТО. Зважте, їх ніхто до цього не змушував. Вони самі так вирішили. Бо добре розуміють, що там, у польових умовах, далеко від рідних домівок та люблячих сердець, навіть найбільш стійким і стриманим героям хочеться хоча б на мить повернутися у мирне життя та поринути в чарівну атмосферу новорічно-різдвяних свят. І якщо колектив «Пісенного мережива» може їм у цьому допомогти, то чому б і ні?..

Як усе починалося

Торік, 9 січня, артисти вперше артисти вирушили на передову, аби підтримати наших захисників. Тоді вони, знову ж таки у дні зимових свят, віншували колядками й українськими піснями віськовиків, які дислокувалися на Луганщині. Дали концерти в Новоайдарі, Старобельську, Сватовому та Миколаївці, зустрілися із земляками й 12 січня повернулися додому. А наступного дня, як відомо, сталася трагедія — бойовики обстріляли автобус з мирними жителями у Волновасі. Тож командири частин, де виступали кам’янчани, розхвилювалися й майже водночас кинулися телефонувати Володимиру Кусіку, аби дізнатися, що це не вони потрапили під обстріл. На щастя, наші артисти на той час уже були в родинному колі…

Потім був виїзд у серпні до Сватового, що також є зоною бойових дій, на традиційний всеукраїнський фестиваль «Слобожанський спас». Там колектив «Пісенного мережива» здобув неабияке визнання і виборов гран-прі. Проте, як зізнаються артисти, основною метою їхньої поїздки була не стільки участь у фестивалі, а відвідання з концертними програмами наших хлопців на передовій. Вони виступили перед бійцями медичної та авіаційної рот та 24 батальйону спецпризначення. Цікаво, що після завершення фестивалю до них приєдналися ще деякі учасники цього пісенного дійства й артисти спільними зусиллями дали декілька концертів. І навіть коли сталася непередбачена ситуація — зникло світло — учасники «Пісенного розмаю» не розгубилися й стали акомпанувати іншим виконавцям, аби програма не перервалася.

«Не везите нам картошку, привезите песню…»

Цьогоріч артисти мали в своїх планах «відвезти Коляду» на передову. Ситуацію пришвидшив його величність випадок.

— Десь після Різдва мені зателефонувала незнайома жінка, — розповідає Володимир Кусік. — І таким командирським голосом звернулася: «С вами разговаривает Валентина, заместитель командира 12 отдельного мотопехотного батальона города Артемовска. Вы бы не смогли дать концерт нашим бойцам? Не везите нам картошку. Привезите свою песню, улыбку и хорошее настроение…». Я був зворушений цими словами. Одразу ж розповів про дзвінок колегам. Всі були на піднесенні. Постановили: «Давайте поїдемо!».

Але, самі розумієте, вирушати в дорогу за 1200 кілометрів (це в один бік) та ще й взимку досить складно. Насамперед, потрібні кошти на солярку, а це — не мало не багато — 15 тисяч гривень, та й не кожен перевізник погодиться їхати туди, де стріляють. Адже Донецька область — це сьогодні пік АТО, передова, — розмірковує Володимир Олександрович.

Керівник «Пісенного мережива» поділився своїми думками з приводу поїздки з начальником відділу культури РДА Аллою Бец, а вона в свою чергу мала розмову з головами райдержадміністрації та районної ради Василем Сукачем та Борисом Бецом. Звісно, всі розуміють, що подібні справи спонтанно не робляться. Потрібно ухвалити відповідне рішення сесії, виділити кошти під програму — хоча б 20 тисяч гривень, аби взяти для хлопців хоч якісь гостинці. Учасники колективу вирішують: «Скинемося по тисячі гривень і таки поїдемо!». До того ж, на той час Володимир Олександрович отримав іще один дзвінок із запрошенням від командира понтонно-мостового батальйону, який дислокується в Краматорську, що у 80 кілометрах від Артемівська. Ну як же було не відгукнутися?!

Помагайлики та палички-виручалочки

Звісно ж, світ не без добрих людей. Приватний підприємець Ігор Ярославський надав для поїздки в Донецьку область автобус і двох водіїв, які погодилися вирушити в саме пекло, — Олександр Олійник та Дмитро Костюк. Супроводжувати групу традиційно зголосився Павло Григоришин, наша «паличка-виручалочка», який і серед поля здатен організувати гарячий обід. Із соляркою і талонами на неї допомогли директор ТОВ «Грузтранс» Віктор Антонюк, депутати районної ради Сергій Богачик, Олександр Гінзеровський, Ігор Гай, Борис Бец, Василь Сукач та керівник апарату РДА Маріанна Великохатько. Начальник управління ветеринарної медицини в районі Олександр Решетник та начальник управління фінансів РДА надали продуктові набори військовим і артистам. Мешканці Рудської територіальної громади наколядували близько 4 тисяч гривень і придбали пускозарядний пристрій для військової техніки та цигарки. Самі ж учасники колективу за власні кошти придбали для бійців цигарки, а також чай, каву, цукор в окремих пакетиках, бо це дуже зручно в польових умовах.

Був і ще один цікавий момент. Перед поїздкою Алла Бец зайшла до салону краси, аби підправити нігті. Спілкуючись із майстринею, вона розповіла, що разом із пісенним колективом збирається до наших хлопців із концертом. Аж раптом незнайома жінка, почувши цю розмову, без жодного слова, не назвавши свого імені, передала їй тисячу гривень для військових. Чи ж варто говорити, що Алла Вікторівна була зворушена до сліз, розповідаючи про цей випадок колегам?..

Як було відмовитися?

І ось 14 січня творча група в складі учасників «Пісенного мережива» та Алли Бец, яка замінила одну із солісток колективу, вирушила в дорогу. Учасники колективу підготували для бійців не просто декілька колядок, а повноцінну концертну програму, що триває майже півтори години. З собою взяли необхідну техніку, костюми тощо. Наступного дня зранку артисти вже були в Краматорську, де розташований штаб АТО. До штабу армії їх доправили автомобілі військово-патрульної служби з мигалками. Пройшли чотири пункти пропуску, з паролями — все як потрібно.

— І одразу ж, без передиху, — з корабля на бал. Перший виступ був практично серед поля. Поки ми розкладали необхідне спорядження, познайомилися із речником АТО Антоном Мироновичем. За півгодини зібрався повний майданчик бійців, серед яких були представники всіх родів військ, які там стоять, — ділиться Володимир Кусік. — Ми розпочали з колядок та засівання, потім ішов фольклорний блок, пісня «Путіну хана!», затим — виконання патріотичних творів і на завершення заспівали пісню «Нам є що захищати!».

Відіграли ми програму, і тут до нас підійшов командир командир окремого дорожньо-комендантського батальйону в Димитровому, що в 80 кілометрах від Краматорська. Знову отримуємо запрошення на ще один виступ перед вояками, які несуть службу на блокпостах розмежування Донецької та Луганської областей. Виявляється, до них ніхто й ніколи не приїжджав із концертами. Як тут було відмовитися? Хоч і втомлені були наші хлопці й дівчата, але дали концерт і в Димитрові. Знали б ви, на якому позитиві нас зустрічали! — розчулено розповідає Володимир Олександрович.

Валя, «метр у кепці»

Наступного дня був Артемівськ, справжня зона бойових дій. За вікном автобуса раз у раз миготіли таблички з написами: «Міни!». Моторошно, що не кажіть…

Протягом одного дня учасники «Пісенного мережива» планували дати концерти на трьох позиціях військовослужбовців 26 артилерійської бригади в/ч 3231. Проте день не безкінечний — встигли виступити лише на двох. На них чекали в Артемівську, в 12 окремому мотопіхотному батальйоні, де заступником комбата та сама Валя, яка дзвонила Володимиру Кусіку.

— Знаєте, виявилося, що це мініатюрна жіночка, як кажуть, «метр у кепці», в якої навіть шнурки на берцях патріотичні — жовтий і синій, — розповідає Володимир Олександрович. — Увесь концерт вона просиділа, зі сльозами на очах і азартно аплодуючи. Сказала, що не чекала такого виступу, думала, артисти виконають одну-дві колядки — і все, а тут виявилася повноцінна цікава концертна програма патріотичного спрямування…

Тільки й розмов, що про кам’янецьких артистів

Цього дня учасники «Пісенного мережива» дали військовослужбовцям різних родів військ, які дислокуються в цьому районі, аж п’ять концертів. Артисти захрипли, промерзли, вони втрачали голос, але не припиняли виступів. І все це — з посмішками на обличчі. Словом, вистояли, з честю втримали свою лінію оборони.

— Після виступів нас добре нагодували, подарували «Артемівське шампанське» й запросили залишитися на ніч, — пригадує керівник колективу. — Але ми вже хотіли додому, тому одразу вирушили в дорогу. Й дуже вчасно. Адже за кілька годин після нашого від’їзду замело дороги и декілька областей навіть перекрили для проїзду автотранспорту. Вже традиційно, командири нам телефонували, переживали, чи ми нормально добралися. А ще розповідали, що на передовій тільки й розмов, що про кам’янецьких артистів…

Повний список

На передовій артистів дуже люблять і завжди чекають. Командири кожної з частин, де побували учасники «Пісенного мережива», передали щирі слова вдячності, а також спеціальні грамоти ім’я голів Кам’янець-Подільських райдержадміністрації та райради Василя Сукача та Бориса Беца, начальника відділу культури та туризму РДА Алли Бец і керівника Володимира Кусіка за неабиякий внесок в організацію поїздки. Ці почесні документи Алла Вікторівна передала керівництву району на одній із виробничих нарад.

А ми, щоб не дай Боже, не пропустити нікого, надаємо повний перелік військових підрозділів, де виступали наші виконавці, складений учасниками поїздки. Отже, з концертними програмами члени колективу «Пісенного мережива» виступили в м.Краматорськ (штаб АТО), 12 окремому мотопіхотному батальйоні м.Артемівськ (т.в.о. командира підполковник Є.Пісоцький), 26 артилерійській бригаді в/ч 3231 (командир полковник А.Маліновський), 301 окремому дорожньо-комендантському батальйоні (командир підполковник С.Божко), понтонно-мостовому батальйоні в/ч 3290 (командир полковник О.Паровий), 54 окремій аромобільній бригаді (т.в.о. командира Г.Шапран), 8 полку спецпризначення (командир Олег Нечаєв).

Сподіваємося, що це не остання творча вилазка «Пісенного мережива» до наших захисників з метою піднести їхній бойовий дух, підбадьорити, підтримати, створити гарний настрій. Якщо на їхні виступи чекатимуть на передовій, хіба ж вони відмовлять?

Наталя КАМІНСЬКА