ЗАПІЗНІЛЕ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ, АБО СПРАВЖНЯ РОСІЯ

Після повномасштабного нападу фашистської росії на Україну 24 лютого 2022 р., мабуть, більшість моїх знайомих починали розмову із репліки: «Бачиш, яка Пукін сволота. Я ніколи не міг подумати, що він нападе».

НЕДАВНЄ СПРИЙНЯТТЯ МОСКОВІЇ-РОСІЇ

Я пам’ятаю, як у середині 1980-их років в СРСР на центральному каналі телебачення показували художній фільм «Россія молодая». Він про Північну війну – 1700-1721 рр. Там визнається, що тодішніх росіян називали московітами, а росію – московією. Ведення ними війни проти шведів оспівується як мужнє, героїчне дійство.

Таких фільмів, передач, книжок було безліч. Державна пропаганда СРСР всіляко возвеличувала в тодішній імперії московітів, вкладаючи ці ідеї у голови всіх народів імперії. У незалежній Україні російська пропаганда також почувала себе досить добре навіть за

В.Ющенка, не кажучи вже про часи Л.Кравчука, Л.Кучми, тим більше В.Януковича. Транслювалися російські телеканали, було засилля російських фільмів, музики.

А ще було велике небажання значної кількості українців критично поглянути на саму росію та росіян. У розмовах обговорювалися різні проблеми. Десь погоджувалися, десь – ні, але якщо я намагався критично говорити про росію, то, мабуть, більше половини співрозмовників навіть слухати не хотіли. Сприйняття росії та росіян було викривлене у бік покривання їхньої агресивності, шовінізму та ксенофобства.

Ставлення до історії та російської історичної традиції у багатьох із претензією на критичність мислення було, м’яко кажучи, адвокатське. Мовляв, то – ще не факт, хіба якась біда нам від росії була? Менш твердолобі відбувалися реплікою, мовляв: «То колись, давно росія могла щось не те зробити. То Сталін винен або комуністи. Але зараз ніякої агресивності, нічого поганого від сучасної росії немає і бути не може».

РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ

Я згоден, що не всі росіяни однакові. Відсотків 10, може 15 чи 20 – цілком адекватні і неагресивні та нормальні. Але в росії вони нічого не вирішують, тим більше за її межами. Все вирішує явна, при чому «подавляющая» – від слова «давіть», більшість – московіти. Вони гаряче підтримують напад московії на Україну.

Тож у мішку шила не сховаєш. Внутрішні почуття, якими переповнені московітські душі, рвалися назовні. Сповнені вони ненавистю до інших народів, бажанням постійно захоплювати чужі землі, вбиваючи та грабуючи тих, хто там живе.

Злочини росіян на захоплених територіях України – в Київській та інших областях, для багатьох стали шоком №2. Одних українців, що раніше захищали москву, від шоку зціпило, а іншим – ледь не відняло мову: «Яка Пукін падлюка!».

Щоправда, є в Україні і треті, які зараз переважно мовчать. В душі вони підтримують російську агресію та вбивства українців. У перші дні повномасштабної війни вони зраділи: «Наканєц-то. Щас ми хохлов пєрєстрєляем. Ми і так с німі 30 лєт цацкалісь».

Виявилося, що «бистро», за 3-4 дні захопити всю Україну навіть такій «бравій» армії, як їхня, – не виходить. Цілющий рецепт, на який вони давно надіялися як на безвідмовну зброю, – поки що працює погано, а може не спрацювати зовсім. Може навіть таке статися, що він поставить під загрозу існування самої імперії. Тієї самої, яка здавалася «нєзиблємой».

В Україні – це ідейні московіти. Зараз вони дезорієнтовані. Не знають, що буде далі. Продовжують сподіватися на «прібліженіє расійскай армії» і поки що переважно мовчать.

МОСКВА-2022

Розбомблені сільські хати і цілі міста, деякі стерті з лиця землі. Що робили вояки московинської армії в Україні, світ побачив після визволення українськими військами в кінці березня – початку квітня 2022 року міст і сіл Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей.

Світ побачив і  жахнувся від знущань, катувань і садистських вбивств мирного українського населення на захоплених московітами територіях. Українські люди були загнані в підвали і якщо залишилися живими – це ще порівняно щасливі люди. Сотні розстріляних: зі зв’язаними руками, на вулиці, у будинках… Братські могили, які вже виявляють всюди, де можна і не можна. Навіть під вікнами багатоповерхівок.

ІСТОРИЧНА ЗАГАРБНИЦЬКА ТРАДИЦІЯ. КОЛЕКТИВНИЙ ПУКІН

Якщо у медицині є термін «історія хвороби», то російська історія – це історія загарбань, каральних акцій, вбивств та репресій. Тобто історія психічної хвороби.

Московія, а з 1721 року – росія, завжди вела себе якщо не як маніяк, то, принаймні, як вбивця. Згадаймо 1471-78 рр. – загарбання Новгорода, 1552 – загарбання Казані, 1554-56 – загарбання Астрахані.

1708 р московська «армія» вирізала українську гетьманську столицю Батурин. Московіти вбили близько 6 тисяч тільки мирних українців. Не пожаліли ні жінок, ні малих дітей. Наведу лише уривок із «Лизогубівського літопису» (1742 р.): «Багато ж людей в Сеймі потонули, тікаючи через лід, ще не міцний, багато й погоріло, крившихся по хоромах, в льохах, в погребах, в ямах, де паче… подушилися, а на хоромах погоріли, оскільки, хоча й витрублєніє… було престать… від кровопролиття, однак виходячих від схованок військо заюшене, а паче рядові солдати, понапивавшіся (оскільки всюди ізобіліє всякого напою було) кололи людей і рубали, а для того боячіся інші в прихованих місцях сиділи, аж коли вогонь обійшов все місто, і приховані постраждали. Мало однак від вогню врятувалося й тільки одна хатка, під самою стіною валу від заходу стояча…». Командуючий цією різнею Мєншиков розглядається у московітській пропаганді як вельми привабливий герой. Я вже не кажу про самого Петра І.

Тоді ж, у Лебедині, московіти влаштували окрему різню, катування батогом, розпеченим залізом тощо. Закатували близько 900 українців (М.Маркевич).

У лютому 1918 року росіяни після захоплення Києва розстріляли тисячі людей. Червоний терор 1920-1953 років залив Україну кров’ю. Один тільки голодомор 1932-1933 планомірно вбив близько 7 мільйонів українців. Список московітських вбивств і розбоїв довгий.

Тобто вбивство людей і цілих народів у московії-росії – це не тільки норма і невід’ємна частина життя, а головна функція московітської держави. Тому війни – це те, без чого московітська держава не мислима. Це головна діяльність їхньої держави, і вона – головний предмет московітської гордості.

РОСІЯ ВБИВАЄ РУКАМИ ТИСЯЧ ПУТІНИХ

У злочинах теперішньої московії-росії звинувачують теперішнього її диктатора Пукіна. В тому числі й за напад на Україну 24 лютого 2022 р. Але ця традиція в них довга й історична.

Напад у листопаді 1939 року на Фінляндію організував не Пукін. Коли у 1979 році радянські війська увійшли в Афганістан, тоді також при владі не було Пукіна. Напад на Угорщину в 1956 р. та Чехословаччину в 1968 р. теж відбувся не при Пукіні. Чому ж ви дивуєтеся, що зараз москва напала на Україну, і цей напад тепер підтримують 70-80% московітів?

У московії-росії діє культ царя, культ імперії та культ війни. Тому московія вела війни, веде зараз і збирається завжди їх вести. Кожна країна має свою візитівку, як неможлива Бразилія без футболу, а росія – без війни.

Царі московські приходять і відходять, але культ війни, агресія, загарбництво та вбивства людей, репресії і геноцид у ставленні до інших народів – все, що ми називаємо російським фашизмом, тобто рашизмом, у Росії залишається. Тому, що оберігається і культивується. Іноді загарбання називається війною за «виход к очєрєдному морю» або за «прісоєдінєнієм» чи «освабаждєнієм» якоїсь чергової чужої країни. Напад на Україну навіть і війною не назвали, а лише «спєцопєрациєй». Називається по-різному, а виконується однаково – криваво та жорстоко.

Після поразки у 1-й чеченській війні росія зібрала більше сил, провела провокації з підриву своїх будинків у москві і Волгодонську та 2-у чеченську війну зробила ще більш кривавою.

Чи зможе росія у разі поразки у цій війні зібрати більше сил на другу війну проти України? Сказати важко. Але захотіти – захоче. Питання у тому, наскільки їй можуть в цьому завадити санкції, які необхідно зберегти. Адже якщо її економіка «ляже», розклеїться, то організувати нову війну московії-росії буде важко, якщо взагалі можливо.

ЩО РОБИТИ УКРАЇНІ ЗАРАЗ І НАДАЛІ?

Відкинувши брехню і міфи московської пропаганди та прийшовши до переосмислення своїх помилок у світосприйнятті вічного агресора на нашому кордоні, зараз важливо зробити правильні висновки.

На мою думку, Україні після війни будуть потрібні гарантії безпеки. Але справжні. Як діють паперові гарантії, ми вже побачили на прикладі Будапештського меморандуму 1994 р.

Звичайно, було би добре вступити в НАТО або отримати статус «основного союзника США поза межами НАТО» (Major Non NATO Ally) (як Ізраїль, Японія, Австралія і т.д.). Але навряд чи це станеться скоро. Вважаю, найкращими гарантіями безпеки для України має стати наявність чисельного і якісного

озброєння у добре підготовлених українських Збройних силах. Для всіх родів військ. Маючи на своєму кордоні вічного агресора-вбивцю, навряд чи якийсь вид озброєння може бути для України зайвим.

Важливо нарешті поставити у серійне виробництво те, що в нас було до війни. Особливо ракети, танки, гармати. Те, чого не маємо, треба буде закупити.

Думаю, що добре озброєна Україна зможе захистити і себе, і Європу, і ще півсвіту. Тим більше, маючи справжніх союзників.

Олег МАЗУРИК.