Щось з’являється, щось занепадає, і лише душа живе вічно
Подільське українське історико-краєзнавче Товариство імені Юзефа Роллє невдовзі, а саме 21 січня, відзначатиме ювілейну дату – 130-ті роковини смерті видатної постаті, генія нашого Подільського краю Юзефа-Аполлінарія РОЛЛЄ.
Юзеф Роллє приїхав у Кам’янець-Подільський у зрілому віці, вже будучи вченим. Що він тут побачив? Якими постали перед ним подоляни? Відповідь на це запитання дасть сам Роллє у своїй кореспонденції, що була надрукована в газеті «Край» у Петербурзі: «У нас немає суспільної думки, живемо ми так відособлено, що лише стосунки родинні яко-тако нас в’яжуть (…). Додаю лише те, що є деінде за тих же самих виняткових обставин і звідти вивожу висновок, що за доброї волі, за крихти енергії все би це вдалося створити і на Подоллі. А є матеріал – більшість зем’ян належить до класу освіченого, готовність до служби публічної прегарна, жертовність варта відзначення, благих намірів повно – брак одного: ініціативи, брак людини, яка би це все пов’язала. Ми переконані, що адміністрація залюбки би надала підтримку; але старші не вірять у можливість втілення в життя благотворних проектів, молоді, розуміючи аж надто потреби сьогодення, чекають на гасло від досвідченіших. І стан тимчасовості триває літа цілі…».
1 липня 1861 року Роллє стає вільно практикуючим лікарем. 30 числа того ж місяця він та Ідалія Защинська вінчаються в Кафедральному костелі. Зрештою в них народжується 7 дітей, з них 5 синів та 2 дочки. Щоправда, до дорослого віку дожили не всі: перша їхня дитина – дочка Гелена, померла в дитячому віці, а син Зигмунт помер, будучи підлітком (це сталось 10 жовтня 1881 року, йому було на той момент 14 років). 3 січня 1862 року (дати подаю за старим стилем) на засіданні Товариства лікарів подільських оголошується, що Роллє приєднується до грона його членів. Вже 1 травня того ж року його обирають секретарем річним, а в другій половині червня того ж таки року він стає бібліотекарем Товариства. 17 січня 1863 року його обирають секретарем сталим, і він лишається на цій посаді аж до закриття Товариства в 1865 році.
Роль Юзефа Роллє у житті Товариства переоцінити неможливо. Він активно займався дослідницькою діяльністю, чимала кількість його праць спочатку писалась як доповіді, що читались на засіданнях Товариства. Також він передав у музей Товариства лікарів подільських гербарій рослин Могилівського повіту, ним же зібраний. Гербарій складався із 137 екземплярів і становив найбільшу колекцію рослин з-поміж тих, що знаходились у ботанічному відділі музею. Перший бібліотекар Товариства Леон Ковальський перед тим, як виїхати у Вологду, передав золоту медаль з дипломом, що засвідчував право на неї, особисто в руки Роллє з проханням, щоб той передав її потім у музей Товариства. Це свідчить про високий рівень довіри до науковця.
У шановних читачів може виникнути запитання: якою була подальша доля тої медалі? З тим же самим запитанням вже після закриття Товариства (а саме в 1868 році) до Роллє звернувся кам’янецький поліцмейстер. Відповідь була така: «Д-р Ковальський, виїжджаючи на посаду в Вологду, дійсно залишив у музеї Товариства золоту медаль, дану йому радою С.-Петербурз. медико-хірургічної Академії в нагороду за відмінні успіхи в науках, однак потім, під час свого останнього перебування в Кам’янці, взяв її назад, про що легко дізнатись від самого д-ра Ковальського, що перебуває донині у Вологді та займає там посаду головного лікаря лікарні Приказу суспільного догляду».
Після закриття Товариства лікарів подільських Роллє продовжує займатись дослідженнями. Наприкінці того ж року Головна фізична обсерваторія в Петербурзі доручила йому здійснювати метеорологічні спостереження. Ось один з висновків, до яких він прийшов під час їх проведення: «З метеорологічних спостережень, роблених нами впродовж двадцяти із залишком років, можемо підсумувати з цілковитою достовірністю, що Подоль, особливо в половині року, на яку припадає кінець весни, літо та початок осені (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень), належить до країв, що представляють сприятливі умови для людей, одержимих грудними недугами. Порівнюючи клімат Подільської губернії з країнами, куди висилаються хворі, знаходимо, що край наш, впродовж вище зазначених шести місяців, цілком відповідає потрібним умовам (…). Однак потрібна тут обмовка: цілюща дія подільського повітря на грудних хворих помічається лише в селах, аж ніяк не в містах, які за своїм облаштуванням, що порушує всі правила гігієни, власне і сприяють розвитку легеневих страждань».
Варто згадати також про дослідження минулих часів, якими займався Юзеф Роллє. Писав він праці з історії медицини, до яких відносяться, зокрема, «Нотатки до історії хвороб венеричних в Польщі, з коротким поглядом на стан медицини у нас за панування Станіслава Августа та в першій половині ХІХ століття» (1862 р.), «Матеріали до історії проституції і судової медицини в Польщі в ХVII і ХVIII ст.» (1862 р.), «Заклади доброчинні і шпиталі в давньому воєводстві Подільському» (1867 р.). Також він написав величезну кількість оповідань історичних, які він видавав збірками. Своєю майстерною рукою, своїм вмілим пером описував у них життя людей минулих часів, розповідаючи про процвітання їхнє і про їхній занепад. З тих оповідань, немов з попелу століть, постають герої та злодії минулого зі своїми радощами і своїм болем. Кожне з історичних оповідань Юзефа Роллє достойне того, щоб його або екранізували, або поставили на сцені. Також особливо велике значення має праця «Замки подільські на мултанському кордоні». Вона складається з трьох томів, два з яких – історія Кам’янця над Смотричем, а третій – історія Жванця, Окопів святої Трійці, Браги, Панівців, Устя, Чорнокозинець, Бару, Могилева і Шаргорода. Головною особливістю історичних праць Роллє є використання ним джерел, взятих з архівів знатних родів. Частина з тих архівних матеріалів була надрукована в «Матеріалах для історії Подільської губернії», виданих у 1885 році. Це був збірник документів, що відносяться до історії Подільського краю в перші роки його перебування у складі Російської імперії. Роллє також писав там примітки до різних діячів, що згадувались у документах.
В останні роки свого життя він страждав від хвороби нирок. Миколай Яворовський у своїх споминах, що були написані з нагоди 10-річчя його смерті, писав про його хворобу так: «Тяжка хвороба, що звела в могилу Й. Й. Роллє, пригнічувала його протягом довгого часу і завдавала тяжких страждань від віддишки і гострих ниркових болів у боках, особливо за підйому його до хворих на другий поверх». Однак Роллє, незважаючи ні на що, до кінця свого життя продовжував працювати. Навіть у день, що передував дню смерті, він працював до пізньої ночі. В день смерті (9 січня 1894 року за старим стилем, а за новим – 21 січня) він почував себе напрочуд добре. Увечері того ж дня Роллє прийняв теплу ванну, пішов до свого кабінету і заснув там. Більше він не прокинувся. Не одразу його ближні помітили, що він помер. Стало зрозумілим це лише по 10-тій годині вечора. Син Міхал одразу ж чимдуж побіг до місцевого театру, що розташовувався неподалік від дому, де мешкала родина Роллє. Він сподівався там знайти лікаря. В той час у театрі тривала благодійна вистава, організована під покровительством дружини губернатора. Щойно в театр вбіг Міхал і повідомив трагічну новину, громадськість вийшла з театру. Лікарі збіглися до ложа Роллє, однак вони вже нічим не могли допомогти. Вони змогли лише констатувати його смерть.
Похорон відбувся 12 січня 1894 року (за старим стилем). Тоді була гарна сонячна погода. «Єдиною втіхою для нас може бути той плач загальний та розпач натовпу, що відвідував тіло, те загальне визнання без огляду на стан, релігію і національність», – писав Міхал у своєму листі до Владислава Гурського, одного з приятелів Юзефа Роллє. Після смерті видатного вченого всі члени його сім’ї розійшлись по світах. У кожного була своя окрема доля. Дружина Роллє Ідалія після смерті чоловіка переїхала до Львова, звідки вона виїхала в 1914 році. Доживала вона свій вік у Кракові, де й померла 3 грудня 1917 року. Міхал переїхав у Львів, де й провів решту свого життя. Пішов стопами свого батька – теж став істориком. Був редактором «Газети Львівської». Юзеф став урядником Товариства господарського в Львові, Казимир – журналістом у Варшаві. Кароль зробив кар’єру в політиці, був мером міста Кракова. Марія вийшла заміж, взяла прізвище свого чоловіка і стала Марією Вноровською.
Юзеф Роллє – людина світового рівня. Він був членом багатьох товариств як місцевих, так і закордонних. У деяких навіть був почесним членом. Приблизно за місяць до смерті на його адресу надійшов лист від Товариства взаємного страхування життя «Нью-Йорк», що знаходилося в однойменному місті в Америці. В тому листі було зазначено: «Медична Рада нашого Товариства, збираючи фотографії наших поважних лікарів для укладення альбому, лестить себе надією, що Ви не відмовите їй у Вашому сприянні, та почесніше просить доставити Вашу фотографію, що буде для неї тим дорожча, що, знаходячись за океаном, вона лише в рідких випадках буде мати можливість з Вами особисто познайомитись». Вже після смерті Роллє його іменем була названа стипендія при гімназії в Кам’янці. 1 (13) квітня 1898 року було затверджено Положення про неї. Там було зазначено, що Юзеф Роллє був почесним членом вже відновленого Товариства лікарів подільських. Нещодавно колишню вулицю Ладигіна перейменували на вулицю Юзефа Роллє.
Наше Товариство провело чимало заходів, присвячених вшануванню цієї видатної постаті, і ми продовжуватимемо цю справу й надалі. Бо все змінюється: щось з’являється, щось занепадає, і лише душа живе вічно.
, співзасновник Подільського українського історико-
краєзнавчого Товариства імені Юзефа Роллє.
Автор:
admin
