Геройські наші жіночки
Кам’янецька Баба Яга від несподіваного щастя, яке звалилося на її сивочолу голову, відчувала себе королевою.
Негадане щастя дійсно спустилося в її хатку на курячих лапах з неба в особі казкового Карлсона. Він на своєму допотопному, але випробуваному й надійному транспорті – безшумному пропелері приземлився в задуманому квадраті, під самісіньким порогом помешкання Баби Яги. А позаяк вона – жінка, то привітав її з жіночим святом і галантно вручив презент: коштовні заморські парфуми, модняцькі чобітки на позолочених підборах та суперову мітлу з моторчиком, з допомогою якого вона, наче робот, ідеально підмітає територію. Кістяна Нога, подякувавши, запропонувала:
– Я покажу тобі, Карлсоне, наших геройських жіночок, які своїми роботящими руками творять дива. Включай мотор!
З висоти пташиного польоту на Новопланівському мосту відкрилася цікава картина. Ціла армія жінок, одягнутих в оранжеві куртки, дружно орудувала лопатами, мітлами, совками.
– То наші двірники, – пояснила Баба Яга, – порядок наводять. Щоб перед туристами, які приїжджають до нашого древнього міста, не осоромитися, щоб усе навколо красою вигравало.
– А де ж чоловіки? Чому не допомагають?
– Не чоловіча це робота. Не звикли наші мужчини підмітати, як і на ремонті доріг фізично «вкалувати». А хто й береться підсобляти, то більше анекдоти травлять та перекурюють, пильнують, аби ще й не впустити момент десь гальбу пива випити.
– А онде згорблена старушенція аж чотири торби на собі несе, – ахнув Карлсон. – Чудо-рекордсменка! Треба на фотоплівку зафіксувати.
– Не роби цього, дорогий госте, – попросила Баба Яга.– Це так одна моя знайома на хліб заробляє. Пенсія куценька, ледь на ліки та квартплату вистачає. То бідолашна жінка старається, збирає порожні пляшки й несе їх на приймальний пункт. Їй і важко, й соромно. А тут ще й ти зі своїм фотоапаратом… Та й мене не підставляй під удар. Буду мати ворогів за те, що таке показала. А мені ж жити в цьому місті…
Заховав Карлсон фотоапарат. Не застосував його й коли пролітали вулицею Князів Коріатовичів над тротуаром біля центрального ринку. На ньому стояла довжелезна шеренга жінок і жваво торгувала харчовими продуктами: молоком, сметаною, овочами, фруктами, спеціями… Ці продукти, привезені з навколишніх сіл, були виставлені прямо на обледенілій землі, яка місцями після потепління перетворилася в суцільні калюжі та болотяну кашу.
– Свят! Свят! Свят! – схопився за голову Карлсон.– А де ж контролюючі органи, де санстанція?
– Санстанції, мабуть, ніколи жіночок, наших бабусь, з тротуарів проганяти, за порушення правил санітарії та торгівлі штрафувати. Боротися з такими незавидними явищами приставлені міліціонери. Ондечки вони поміж продавців-порушників походжають, мораль читають та просять забрати свій товар і йти з ним на територію ринку й там шукати собі торгове місце. Але ж за це треба платити. А платити не хочеться, бо кожна жінка, яка вирощувала оці часничок, цибульку, моркву, помідори, буряки, повсякденно порається біля худоби та гноїв, хоче якусь дещицю вторгувати.
Ошелешений Карлсон від подиву докірливо хитав головою, охкав і ахкав.
Подивилися Баба-Яга й гість і на те, що робиться на центральному та оптовому ринках, де більшість робочих місць належить жінкам. Багато з них мають дипломи про вищу та спеціальну освіти, мали б працювати за фахом у школах, на заводах, фабриках, установах. А змушені через брак роботи, недолугі реформи, скорочення штатів поповнити армію базарних продавців, сподіватися щоденно на удачу, таку-сяку копійчину до сімейного бюджету.
– Я ж казала, що наші жіночки геройські, – продовжувала Баба Яга вводити Карлсона в курс справ кам’янецьких жінок-заробітчан. – Вони мужньо долають труднощі, не падають духом. Ось там, у куточку, бачиш вже накритий стіл? На ньому й горілочка, й до неї. То жіночки на виду у всіх вже відзначають своє свято. А онде така ж дружня жіноча компанія. Вже закушують. От безсовісні, й мені апетит наганяють, бо ж 8 Березня й моє свято. Згодилося б і себе відчути жінкою. Чи не так, Карлсоне?
Борис УРОДА
Автор:
admin
