Місце зустрічі змінити не можна… На елеваторі

У жнивну годину автоколона під зерносховищем – філією «Смотрич» ТОВ СП «НІБУЛОН» – тягнеться до самого залізничного вокзалу. У черзі водії, буває, й зорі на небі рахують, і сонце зустрічають. До такого не звикати шоферу з тридцятирічним стажем Дмитру Махніцькому, який привіз 13 тонн пшениці із Жванця.

• Ще ввечері приїхали, а тільки зранку розвантажилися. Вночі один одного будимо, аби просуватися вперед. В гарячу пору на полі немає коли спати. Далі повеземо соняшник, сою, пізні зернові, й так по колу. Торік ще на Йордана крутив кермо в напрямку елеватора. Хтось притримує пшеницю в себе, аби пізніше здати подорожче. Тож нам, водіям, вистачає роботи на цілий рік до нового врожаю, – розповідає Дмитро Степанович.

За ним – великогабаритка водія Володимира Кухаря з повним кузовом ріпаку, вирощеним у СТОВ ВФ «Гуменецьке». Вже десять років чоловік працює на підприємстві й знає кожну вибоїну та камінчик на дорозі до «НІБУЛОНу».

• З 18 червня працюємо в цілодобовому режимі й за добу обслуговуємо більше ста машин. За трудодень наші засіки поповнюються понад 2,5 тисячі тонн зерна й уже заготовлено майже 30 тисяч тонн збіжжя ранніх зернових та ріпаку, а це в 4 рази більше, ніж прийняли на цей період торік. Не маємо проблем і з відвантаженням товару на залізницю, інакше б за 2 тижні просто засипалися з головою й брати нові поставки не було б куди, – розповідає директор філії Артем Пержинський.
• Такий потік вантажівок рухається селом. Як ви працюєте, аби не наживати ворогів серед місцевих жителів? У районі мешканці готові перекривати автошляхи, бо як ж вантажівки їдуть, то дороги та хати по швам тріщать.
• Ми намагаємося мінімізувати побічний вплив. Організовано щоденний полив дороги та її систематичне прибирання. З перевізниками проводимо бесіди щодо дотримання оптимальної швидкості руху транспорту. Також підприємство виділяє 100 тис.грн для ремонту траси в селі. Будемо шукати «вікно» в щільному графіку, аби провести роботи найближчим часом, – пояснив Артем Сергійович.

Пригадує керівник перші дні роботи філії, адже за тиждень, 29 липня, вона відзначатиме десятиліття від моменту свого запуску. Тоді ще колектив тільки ставав на ноги – працювали в тестовому режимі тільки із власним зерном місцевих філій «Кам’янець-Подільська» та «Мрія» ТОВ СП «НІБУЛОН». Сьогодні ж сюди везуть намолоти з усього регіону. Крім Хмельницької області, на елеваторі в Кам’янці розгружаються машини з Тернопільської, Чернівецької, Вінницької, Івано-Франківської областей.

Якраз водій з чернівецькими номерами «відстрілявся» й повертав додому. У нього навіть кабіна обладнана полицями, як у купе потяга, тож має як перепочити, коли затримується в черзі. Чоловік зізнається, що хоч дорогу потрібно долати неблизьку, але це ринок й кожен шукає ціну привабливішу.

Упродовж поточного тижня пшеницю ІІ класу від сільськогосподарських підприємств приймали по 5060 грн/т, VI класу – 4740, ячмінь купували по 5150 грн/т, ріпак – 11800-11900, кукурудзу – 4250 грн/т. Як розповіла головний бухгалтер філії «Смотрич» Тетяна Хабовська, на підприємстві практикуються заохочення для клієнтів з великими партіями, також тут відсутня додаткова плата за аналізи, зважування, прийом товару. Заборгованості перед аграріями філія не допускає, якщо сьогодні виставлено рахунок, то вже на завтра постачальник може розраховувати на гроші.

Відмічаючи позитивні моменти врожаю-2018, нібулонівці змушені констатувати погіршення якості пшениці порівняно з минулим роком.

• Якщо минулого сезону приймали збіжжя ІІ-ІІІ класу, то в ці жнива йде в основі VI категорія. Тривалі дощі призвели до проростання зерна, значний обсяг пошкоджений хворобами. Це, звісно, негативно позначилося на його хімічному складі та в результаті впливатиме на якість кінцевого продукту – хліба, – констатує технік-лаборант підприємства Наталія Норик. – Щодо ячменю та ріпаку, то з цими культурами таких проблем немає.

Гаряча пора на полі тримає в тонусі працівників зерносховища. Культура за культурою просяться під комбайн, а далі – в обійми елеватора. А там уже, дивись, новий врожай підступає.

Юлія ЛІЧКЕВИЧ.

Поділитися в соціальних мережах