Я НЕ ЛІКУЮ, А НАВЕРТАЮ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Автор: | Опубліковано Долі людські Немає коментарів

Людина-легенда Алла Миронівна ВИШНЕВСЬКА пройшла, як то мовиться, і Крим, і Рим, і мідні труби, розпочавши свою медичну кар’єру в Заполяр’ї в якості хірурга, гінеколога, окуліста – така універсальність пояснювалась жорстким дефіцитом кадрів. Згодом ходила в море на промислових, рятувальних, навчальних суднах. Була головним координатором медслужб, коли в Спітаку стався страшний землетрус.
Одним словом, завжди була на передньому краї. А коли в 1972 році серйозно захворіла, кардинально змінила, як висловлюється її однодумець – лікар Олександр Миколайович Доманіцький, «стратегію лікування», зосередившись на нетрадиційній медицині: тож нині має чимало прихильників її в особі пацієнтів не лише з різних куточків України, а й США, Швейцарії, Туреччини…
Тому хотілося за пандемічної ситуації, котрою переймається сьогодні весь світ, почути думки знаного фахівця-практика.

– Алло Миронівно, з Вашої точки зору, причини виникнення пандемії коронавірусу в чому?

– За великим рахунком і якщо не підбирати красивих слів, люди «зажерлися». Переїдання і лінь стали вірними супутниками більшості мешканців планети, котра не замислюється над тим, що джерело будь-якої хвороби – нездоровий спосіб життя, неправильне харчування, шкідливі звички, ігнорування санітарно-гігієнічних норм, відсутність активного фізичного руху.
– Доводилося зіштовхуватись з епідеміями?
– У таких масштабах – ні. А от на судні, коли ми стояли на рейді в порту Кальяо (Перу), раптово захворів технолог, згодом – група людей (а на сусідньому судні вже був спалах інфекції). Цю історію може підтвердити Олена Савеліївна Лучко,
котра проживає в Хотині (тоді вона займала посаду відділу начальника кадрів).
Я знала, що хворих сусідів доправили до інфекційного шпиталю на березі, де їх «залікували». Тож не бажаючи такого сценарію для своїх хлопців, усупереч наказу флагманського лікаря (та й капітан просив, якщо він занедужає, не «здавати» до лікарні), я не відправила нікого із судна і заходилася разом із персоналом виходжувати їх без «хімії».

– І Ви взяли на себе таку відповідальність? Сміливо.
– Так, бо вважала, що в моряків є шанс вижити. Цікаво, що з групи здоров’я, котру я вела тут, жоден не занедужав. Отже, бідолах «витягали» без медикаментів (інтенсивні клізми (8-10), дезінфекція білизни, протирання, потрібно пити багато рідини…). І вже значно пізніше, восени 2009 р., приблизно такими ж методами врятувала власного племінника, якого дільничний лікар Анатолій Підгірний з купою жахливих аналізів направляв до лікарні…
– Алло Миронівно, а чим Ви керувалися у цих випадках?
– Уявіть собі, що кишківник людини – місце, де у величезній кількості збираються полчища небезпечних бактерій. Якщо ці нечистоти не прибирати, не знищувати, можуть виникати вкрай небезпечні хвороби. А для того, щоби наш організм «умикав», мобілізував свої сили на боротьбу з ними, необхідна чистка.
– Чула, що багато досліджень видатних учених присвячено нетрадиційним методикам лікування.
– У дійсності так і є. Особливу цінність, на мій погляд, має праця Арусяк Налян «Небезпечна медицина. Криза традиційних методів лікування».
А взагалі я би починала з Гіппократа, який пропагував ізоляцію за епідемічних станів – і дуже сувору. У моїй бібліотеці – на почесному місці, книги Юрія Ніколаєва і Галини Шаталової про лікувальне голодування, лікаря-священика, митрополита Серафіма (Чічагов), Герберта Шелтона, Уокера, Герсона, Тамари Свіщевої, Себастьяна Клейна, Івана Неумивайкіна. Все це імена потужні й авторитетні.
– А ось книга з дивною назвою «Не здохни». Не грубувато?
– Це ви про американця Майкла Грегера?! Я Вам скажу так: у боротьбі за гідне життя людини реверанси недоречні. Краще вже гірка правда, ніж солоденька брехня.
Я лікувала жінку, яка до цього перенесла сім «хімій» і операцію. Її виписали з лікарні помирати. Наразі вона працює, навіть книжку написала «Як я вилікувалась від раку» – ви її бачите на столику.
– Так, сумне видовище – смерть людини в розквіті років.
– Атож. Професорка Ужгородського університету Оксана Ганич якось сказала: «Діабет – не хвороба, а спосіб життя», а Микола Амосов зауважував: «Хочете бути здоровими і красивими, навчіться готувати несмачно».
Це ще раз підтверджує тезу, що правильне харчування – одна зі складових здорового способу життя, який подовжує людський вік. Ми є те, що ми їмо.
– Дехто, говорячи про групи ризику, враховує вік. Це так?
– І так, і ні. Візьмемо особу, до прикладу, із зайвою вагою – вік тут нічого не значить. У першу чергу страждає уражена жировою дистрофією печінка, котра не тільки відповідає за травлення їжі, а ще й чистить кров, від її стану залежить імунітет. Звісно, голодування – не панацея, але мене особисто лякають натовпи людей, які мало не штурмом беруть прилавки м’ясних павільйонів. Як на фронті. Невже поїдання, вибачте, трупів тварин і птиці не можна компенсувати чимось іншим, більш корисним? На превеликий жаль, наш сучасник не знає міри в поглинанні м’яса й рафінованих солодощів.
– Альтернатива завжди є.
– Аякже. Сік, якому не більше 5-7 хвилин (хоча тут враховується стан підшлункової), вітамінні «бомби» з часнику, цибулі, капусти, перцю, зелені – ніякого порівняння з аптечними штучними вітамінами.
– Знаю, що Вас надзвичайно як медика з неабияким досвідом тривожить питання, пов’язане з поширенням підступного коронавірусу.
– Це правда. Ми вже говорили за групи ризику – в них і заражені глистами. Одним словом ті, хто уникав чистки організму. Отже, якщо хтось відчуває себе зле, – чистка обов’язкова. Клізми, трав’яні збори (радитись з лікарем необхідно), які сприяють очищенню від паразитів.
А ще перестати навантажувати себе мучними виробами, м’ясопродуктами, не треба створювати для хвороби комфортного середовища. Зрозуміло, самоізоляція й дезинфекція навколишнього простору, дотримання санітарно-гігієнічних норм – усе це навіть і не обговорюється.
Не треба намагатись рятувати себе алкоголем. Ясно, що й паління нікому ще не допомогло одужати. Взагалі хотілося б назвати пошесть, яка лякає наразі увесь світ, хворобою цивілізації. Зверніть увагу на те, що цей вірус «облюбував» найбагатші країни планети, а не, скажімо, Нігерію чи якісь території папуасів.
Упевнена, що причини найзапекліших хвороб криються у ліні та переїданні нездорової їжі. А відтак я не лікую, а навертаю до здорового способу життя.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах

Додати коментар