Кров не водиця, або наскільки кам’янчани активні донори

За останні п’ять років Україна зіткнулася з подіями, які потребують від неї, її народу напруження та згуртування. Війна на Сході України змінила становище не тільки збройних сил і правоохоронних органів, від яких вже вимагається зовсім інший рівень роботи, вона також суттєво торкнулась і медичної галузі. Тепер медики працюють в умовах, наближених до особливих, форс мажорних, коли є багато поранень і травм, пов’язаних з військовими подіями. І це ще ми не згадали психологічні, душевні травми військовослужбовців, лікувати які навіть важче і довше, ніж тілесні. За цих умов набуває особливої ваги наявність крові для переливання і препаратів, виготовлених з неї.

Загалом, у світовому масштабі вже давно йдеться про дефіцит донорської крові. В Україні ситуація не відрізняється від загальносвітової. За рекомендаціями ВООЗ, на одну людину має припадати мінімум 12 мл наперед заготовленої крові, у той час як у нашій країні цей показник становить 9,7 мл. Проте відомо, що добровільне донорство в Україні не є поширене явище. Більше того, відбувається катастрофічне скорочення числа постійних донорів. Згідно зі статистикою МОЗ, у державі щороку здають кров близько 500 тисяч людей, з яких 70% — це «разові» донори, котрі приходять на заклик рідних пацієнта, який бореться за життя, і зазвичай більше на станцію переливання крові не повертаються.

Ще однією проблемою є те, що матеріально-технічна база українських станцій переливання крові і відділень трансфузіології залишає бажати кращого. Багато з них — обшарпані будівлі з давно застарілим устаткуванням, де постійний дефіцит реагентів, сучасних засобів тестування і очищення крові. Відтак вони не можуть забезпечити належні умови процесів заготівлі та переробки крові. Тому в нас такий біологічний матеріал визнають непридатним для використання у 60 (!) разів частіше, ніж у країнах ЄС.

А яка ж ситуація склалася на Кам’янеччині? Про проблеми закладу і галузі ми поговорили з головним лікарем Кам’янець-Подільської міської станції переливання крові, кандидатом медичних наук Володимиром Грубляком і завідувачем відділу заготівлі крові Світланою Гандзюк.

Матеріально-технічна база, визнає Володимир Валентинович, загалом задовільна. Будівля, хоч вже не першої молодості, проте цілком відповідає потребам станції.

– Звісно, хотілося б провести деякий ремонт і утеплити приміщення на зиму. Непогано було б обновити обладнання: центрифуги і морозильники. 20 лютого 2019 Кабмін схвалив стратегію розвитку національної системи крові на період до 2022 року, за якою замість існуючих близько 50 станцій переливання крові утворяться регіональні обласні центри на чолі з національним центром у Києві. Кожен такий центр може мати свої філії. Загалом, процес здачі й заготівлі крові в Україні, згідно з цією стратегією, повинен бути приведений до європейських норм, що, у свою чергу, передбачає більше фінансування та оновлення матеріально-технічної бази закладів забору крові. Тому, не дивлячись на існуючі проблеми, ми дивимося у майбутнє з оптимізмом, – зазначає Володимир Валентинович.

Про особливості роботи станції переливання крові більш детально нам розповіла Світлана Михайлівна. Вона визнає, що левову частину донорів складають родичі хворих та вагітних, але також у нас є і чимало добровольців – людей, які вирішили допомогти з гуманних міркувань. Серед них багато молоді, студентів, особливо військових, які розуміють суть та важливість даного питання. Існують також так звані кадрові донори, які здійснюють здачу крові на постійній основі за певну грошову компенсацію, зазвичай вони мають рідкісну групу крові. Вся кров розподіляється на дві частини: одна йде в банк крові, де заморожується, а з іншої виготовляється плазма, яка, відповідно, зберігається у банку плазми.

– Щорічний план по забору крові для станції переливання складає від однієї тони до 1150 літрів на рік і загалом ми цей план виконуємо, – зазначає Світлана Гандзюк.

– Кожен може стати донором, – додає лікар, – для цього потрібно досягнути 18-річного віку, здати аналізи і пройти медогляд. Але щоб стати кадровим донором, потрібно декілька разів здати кров на добровільній основі. Загалом здача крові, у разі відсутності протипоказань, є корисною процедурою для здоров’я людини. Недарма у давнину основним засобом лікування різноманітних хвороб вважалося кровопускання. Проте і сучасна медицина доводить, що в цьому є певний сенс, оскільки в результаті втрати крові організм задіює приховані резерви на виробництво кров’яних клітин і одночасно з цим він оновлюється сам.

Станіслав ОРЖЕХОВСЬКИЙ.

Поділитися в соціальних мережах