Європа без обмежень: досвід подорожей кам’янчанина

Страх – це те, що найчастіше утримує нас від нових вражень та важливих відкриттів. Певний комфорт, усталений роками ритм життя, небажання опинитись у незручній ситуації віддаляє нас від заповітних мрій. Адже для їх здійснення майже завжди потрібно піти на певний ризик.

Не боїться змін та легко долає перешкоди кам’янчанин Нікіта Рейда. Містяни добре знають Нікіту завдяки його сильному характеру, проактивній громадській позиції, численним благодійним акціям. Але цього разу ми вирішили поговорити з Нікітою про подорожі. Приводом стала поява на його сторінці у Facebook яскравих світлин з Польщі, Угорщини, Хорватії.

Як організувати подорож у Європу на візку? На що варто звернути увагу? Та як зустрічає Європа особливого туриста?

З отримання безвізу планування подорожей в Європу суттєво спростилось: сів на літак, у потяг чи автівку і за кілька годин ти гуляєш затишними вуличками Кракова чи насолоджуєшся величчю Будапешта.

• Це просто для людини, яка не має особливих потреб, – заперечите ви.
• Якщо все ретельно спланувати, у цьому немає нічого складного, – стверджує Нікіта.

Отож ділимось кількома корисними порадами, які стануть в нагоді людям з особливими потребами під час планування подорожі.

 

Про що варто пам’ятати при виборі транспорту

Незалежно від того, подорожуєш ти літаком, потягом чи автобусом, головне попередити перевізника заздалегідь про свої потреби. Найзручнішим варіантом для подорожі залишається літак, оскільки як українські, так і європейські аеропорти сьогодні оснащені усім необхідним, щоб людина на візку почувалась комфортно.

В аеропорту вас зустріне та весь час супроводжуватиме представник компанії, тож жодних проблем із тим, як потрапити в літак, у вас не виникне.

Подорожує Нікіта зазвичай удвох з дівчиною. Два місця поруч у літаку – безкоштовна послуга від компанії-перевізника Wizzair, хоча в інших випадках за таку послугу довелося б доплачувати.

До Болгарії та Хорватії Нікіта з Іванкою подорожували автобусом. Особливих проблем попри тривалі переїзди також не виникало.

• Все залежить від конкретного водія, – каже Нікіта. – Хтось реагує цілком спокійно, намагається допомогти. А хтось навпаки, нервує, усім виглядом демонструє незадоволення. Але я просто не звертаю на таких увагу.

Як в Україні, так і закордоном великі заправки мають усе необхідне для людей з особливими потребами, тому під час зупинок автобусу можна ні про що не турбуватись.

В автобусі для людини на візку найкраще підійдуть місця або біля водія, або одразу біля середніх дверей.

Потяг Нікіта вважає найбільш незручним варіантом для подорожі, а от мандрівка до Європи на автомобілі – одна з його мрій, як і відвідування Барселони.

 

Обираємо помешкання

З бронюванням житла також жодних проблем. Такі ресурси як Booking.com чи Airbnb.com дозволяють одразу обирати варіанти, які будуть підходити для людини на візку: має бути спеціально облаштований заїзд в будинок, ліфт, простора ванна кімната, двері якої мають відчинятись назовні тощо.

• Звичайно, 70% привабливих варіантів поселення відсіюється, але вибрати все одно є з чого, – каже Нікіта.

Який пляж краще обрати?

Якщо плануєте відпочинок на морі, зверніть увагу на доступність пляжу. Кілька сходинок на шляху до моря можуть стати неприємним сюрпризом, тому не соромтесь, уточнюйте всю інформацію у туроператора. Якщо це пісок, дістатись до моря на візку буде нереально. Краще обирати гальку, тоді жодних проблем не виникатиме.

 

Залізний кінь

Не без гордості Нікіта розповідає про свого залізного коня – трайсикл, який є втіленням зокрема і його власних інженерних ідей. Якщо пояснити простими словами, до звичайного легенького візка приєднується третє колесо та акумулятор, які у разі потреби можна знімати. Такий візок суттєво спрощує мандрівки, робить пересування по місту зручним, а його власник не потребує допомоги оточуючих.

 

Що найбільше здивувало в Європі?

– Одне з найбільш вражень – це Вроцлав. У місті дуже круто спроектований громадський простір. Сучасні набережні, площі і парки, які чудово вписані в історичну частину міста. У цих місцях хочеться бути, а, значить, це успіх архітекторів.

Але найбільше у Вроцлаві мене вразила можливість пересування!

Перше враження – автобус, який зустрів нас в аеропорту. Він має низький заїзд і може нахилятись так, що візок легко заїжджає всередину.

У місті багато мостів зі сходами і всі вони продубльовані шикарними пандусами! За 3 дні ми не зустріли жодної перепони! Міська влада і підприємці не бояться робити великі конструкції. В першу чергу пандус повинен бути функціональним, але його можна й симпатично вписати з загальну композицію.

Нагадаю, що хорошими пандусами регулярно користуються не тільки люди з обмеженими можливостями, а й мами з дитячими візками та велосипедисти.

Із сумом Нікіта зазначає, що не ризикнув би і мріяти про щось подібне в Кам’янці-Поділському.

• А тут просто беруть і роблять, ще й з підсвічуванням під перилами. Це дуже круто!

Нікіта розповідає, що 2 роки тому була оформлена петиція «Безбар’єрний Кам’янець».

• Зібрали підписи, показували проекти, як можна було б навіть за невеликі гроші зробити місто кращим, але все марно! На жаль, навіть під час будівництва нових споруд потреби людей з особливими потребами не враховуються. – І одразу додає: – Не хочу говорити, як дехто із знайомих: «Ось тільки кордон перетнули, і одразу відчувається Європа». У нас в Україні теж є чимало позитивних прикладів: Вінниця, Львів, Київ роблять великі кроки на зустріч людям з особливими потребами. Сподіваюсь, і в Кам’янці-Подільському ситуація колись зміниться. Для цього потрібно небагато – закон та політична воля.

Євгенія СОЛОВСЬКА.