КОЖНОМУ НАТХНЕННЯ У СПРАВІ МИЛОСЕРДЯ

Якби нам захотілося наразі дізнатися, скільки волонтерів чи просто людей, які надавали одноразову допомогу, налічує благодійна організація «Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» (засновник А.В. Ковальський), це було би неможливим: все одно, що перевести слово «добро» в кілограми, кілокалорії чи гігабайти, до прикладу.

Тут звикли до того, що будь-якого дня на порозі офісу може з’явитися молодий чоловік або дівчина й напівжартома запитати: «А можна мені вступити в ряди волонтерів?». Хоча всі, хто заходить сюди, мають дуже серйозні наміри прислужитися людям, які потерпають нині від негараздів, тікаючи від війни.

Так було й холодного березневого дня 2022 р., коли група з чотирнадцяти осіб прибула до Кам’янця-Подільського зі знищеної непроханими «асвабадітєлями» Волновахи. Вони тоді, ще толком самі не влаштувавшись, уже вирішили, що обов’язково опікуватимуться тими, хто опинився у подібній скруті. Разом і оселилися у будинку, в котрому майже два десятиліття ніхто не жив. Так що довелося власноруч комуною створювати для себе більш менш пристойні умови. Про це розповідає одна з активісток «Штабу громадянської оборони» Тетяна Абрам’ян.

Пригадує, як дехто починав панікувати, мовляв, як то воно далі складатиметься. Тож їй довелося оперувати доволі жорсткими словами, адже у них над головами вже був дах, а відтак і якісь перспективи. «Ми з вами з одного підвалу, – приблизно так сказала Тетяна, – а тому тримаймося дружно один за одного, і, даючи раду собі, думаймо і про інших».

Тетяна – бухгалтер за освітою, тож її досвід, безперечно, став у нагоді. Невдовзі до роботи долучилася і юрист зі Слов’янська Катерина Тігранян, підсилила трійку добровольців досвідчена в таких справах і харків’янка Аліса Калюжна. Місцеві Ірина та Світлана (прізвища відмовляються називати) приєднались дуже вчасно, бо ж можуть багато чого підказати щодо кам’янецької інфраструктури (підприємницької, обслуговуючої тощо).

А навколо цього ядра стільки людей, які усіляко сприяють тому, аби «СОС Штаб громадянської оборони» безперебійно працював за багатовекторною програмою, координуючи дії волонтерів і благодійників для забезпечення потреб мирного населення, котре вимушено перебуває у нашому регіоні через бойові дії на їхній малій батьківщині.

Отож, за сприяння Фонду створено:

• контактний центр (цілодобове інформування);
• центр гуманітарної допомоги переселенцям (вул.Франка, 30) з безкоштовним магазином;
• логістичний центр;
• медіа-студія (інформаційна підтримка);
• дитяче містечко;
• соціальна перукарня (в районі центрального ринку). Цікавий задум, коли за символічну плату переселенцям надають послуги переселенці;
• благодійний проект «Діти війни».

Отака обширна картина, над утіленням якої в реальне життя трудиться безліч людей, які часто-густо не вважають за потрібне називати свої імена. Це щось на кшталт принципу: «Зробив добро і забув про це». Окремі прізвища таки вдалося взнати. Євгенія Фомічова із внутрішньо переміщених (з Покровська), у тому ж статусі Дана Лукомська з Києва, та для них справа честі допомагати нужденним. А відомі в місті стоматологи Андрій Нісходовський і Світлана Сторцева завжди знаходять час для безкоштовного лікування дітей війни.

Не відмовляються від благодійництва підприємства харчової промисловості «Ванат», торгова фірма «Федоришен», «Карітас», Офіс-центр, підприємці Віктор Романчук, Віка Обломська, а просто Марина (з Одеси) ділиться чудовими смаколиками з дітьми, просто Руслан допомагає з транспортом, студентки Настя і Катя також знаходять час, аби бути корисними іншим, і десятки та, мабуть, ще й сотні бажаючих зробити щось для тих, кого зачепила війна. Про Оксану Дідич газета вже розповідала. Перерахувати всіх практично нереально.

Не без того, що й іноземці підключаються до цих важливих справ. Якось на світанку декілька шведів постали на порозі «Штабу ГО». Ірина захвилювалася, адже гостей не очікували: «Five minutes, five minutes…». І тут же швиденько зателефонувала доньці, котра вільно володіла англійською.

Як показав час, люди насправді готові проявляти милосердя, але допомоги потрібно все більше і більше.

– Буває, – ділиться Тетяна, – за день відправляємо по двадцять листів-запитів, на котрі навіть не отримуємо відповіді. Втім, це не привід відмовлятися від пошуків благодійників…

Безумовно, не привід хоча би тому, що на сьогодні гостро стоїть питання, пов’язане з переселенням дітей-сиріт, їх прихистком, утримуванням, реабілітацією… «Штаб ГО» в цьому плані проводить величезну роботу, відігріваючи (психологічна підтримка), оздоровлюючи, розвиваючи дітей війни, позбавлених батьківського піклування.

Серед головних партнерів – Товариство Червоного Хреста України, благодійний фонд «Hope Worldwide Ukraine», ТМ «Молокія», ТМ «Ванат», А-Банк, Кам’янець-Подільська міська рада, Кам’янець-Подільська районна рада, «Гала-готель», благодійний фонд «Надія по всьому світові».

І якщо раніше на базі «Гала-готелю» було розміщено сорок хлопчиків і дівчаток, то нині прибувають нові партії знедолених, що означає – зупинятися не можна. Маємо дякувати добровільним помічникам-волонтерам, які не втомлюються, турбуючись про дорослих і маленьких громадян держави, але цього замало, бо потрібно ще дуже багато коштів і… любові до ближнього. Тож усім натхнення у цій шляхетній справі. Якщо ж ви теж можете і бажаєте долучитися до благодійної справи, надаємо координати «Штабу ГО»: тел. +38067-382-31-10, info@sos-sgo.info, https://sos-sgo.info

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах