УСЕ ДОБРЕ. СЛУЖУ УКРАЇНІ!

Похмурого ранку 8 серпня тривожні сурми зустрічали тіло полеглого воїна, земляка, котрому була небайдужа доля Батьківщини. Захищаючи рідну землю від рашистів, у Соледарі Донецької області загинув старший сержант Георгій АНТОХОВ-ХЛІБОРОБ.

«Георгій Антохов-Хлібороб – ще один Герой із тисяч безстрашних, хоробрих воїнів, чиє життя забрали російські окупанти. Йому було всього 26. Ще стільки міг би зробити для своєї країни, любити, усміхатися, жити… – повідомив міський голова Кам’янця-Подільського Михайло Посітко. – Сьогодні в громаді День жалоби у пам’ять про Георгія. Не знайти слів, які б полегшили біль рідних і близьких. Вічна слава Тобі, захиснику! Помстимося за Тебе і всіх, хто поліг у цій клятій війні».

У мирному житті Георгій після закінчення ЗОШ №11 обрав затребувану в туристичному Кам’янці професію фахівця з готельно-ресторанного бізнесу. Після коледжу працював, одружився, та у вісімнадцятому його покликали до лав ЗСУ, і він одразу підписав контракт.
– Якщо вже по-серйозному, – розмірковував, – то має бути так.

Повернувшись після служби, будував нові плани на цивільне життя, та 25 лютого отримує повістку і вже 26 вирушає боронити рідну землю. У принципі, він міг би уникнути призову, ставши опікуном 80-літніх бабусі з дідусем. Тим більше, що дід Олександр має цілий букет важких захворювань: цукровий діабет, онкологія, післяінсультний стан… Старша сестра, проживаючи з сім’єю (двома дітьми) в іншому місті, не мала змоги доглядати стареньких.Та Георгій знову ж таки розсудив по-своєму: він, професійний військовий, принесе більше користі там, де нині вкрай гаряче. Один раз, уже врятувавшись від смерті (відома історія, коли ворог здійснив ракетний обстріл Яворівського полігону), він потрапляє у не менш пекельне місце на сході країни.

Додому Георгій надсилав зазвичай лаконічні повідомлення: «Усе добре. Служу Україні!».

Дякуємо тобі, наш Герою, і віримо, що ти й у Небесному Війську разом з іншими мужніми синами і дочками нашої Неньки-України захищатимеш нас. Поховали Героя на Алеї Слави. І якраз у хвилини прощання з-за хмар вийшло життєдайне, яскраве сонце, заради котрого Георгій Антохов-Хлібороб узяв зброю до рук, бо розігнати пітьму до снаги лише найхоробрішим.

Поділитися в соціальних мережах