«П’ятішка»? Ні, не чули…
Цього разу, як і зазвичай, не сталося нічого екстраординарного. Після участі в чемпіонаті України з тхеквондо серед молоді спортсменка зі Старої Ушиці, вихованка Кам’янець-Подільського клубу Олімпійського тхеквондо ВТФ СК «Чайка» Ганна ГОРГУЛЬКО в черговий раз привезла додому золоту медаль. Так би мовити, зробила собі подарунок на 20-річний день народження, який відзначила 6 квітня. Відповідаючи на запитання, скільки нагород має загалом, дівчина замислилася: «Кілька років тому порахувала медалі — було п’ятдесят. Зараз навіть і не скажу. Звісно, більше…».
Одна з півсотні
Вона вже й збилася з ліку, скільки їх було, тих перемог! Адже життя Ганни, як і інших «чайченят», нагадує конвеєр, що ніколи не зупиняється: тренування, змагання, збори, спаринги, поїзди, літаки — всі ці моменти життя з блискавичною швидкістю змінюють один одного, лише зрідка даючи можливість перевести подих, побувати вдома, поспілкуватися з рідними й близькими. І потім — знову в путь.
Спостерігаючи за таким напруженим ритмом життя, хтось здивується, мовляв, як людина може таке витримати? Але для Ганни це звична справа, адже улюбленим тхеквондо вона почала займатися з п’яти років, а з десяти вже запросто їздила на різноманітні спортивні змагання.
— Коли я прийшла в спорт, — пригадує Аня, — в Старій Ушиці разом зі мною тренувалося близько п’ятдесяти дітей. Та з часом усі вони відсіялися, залишилася я одна. Можливо, це було не їхнє, а може, вони просто не мали бажання. А в мене такий характер, що коли я за щось беруся, то повинна довести справу до кінця. До того ж, мій перший наставник Анатолій Тимчук допоміг мені усвідомити, на що я здатна…
Наступна висота — чеченська
Аня тренується по кілька годин щодня. В суботу в неї спаринги. Неділя — час для відпочинку. Аби дівчина пропустила тренування, має статися щось надзвичайне. Вона в усьому є прикладом для молодшого покоління кам’янецьких тхеквондистів. А дівчина ж іще навчається на факультеті фізичного виховання в Кам’янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка. І як їй вдається все це суміщати? Почесний президент Кам’янець-Подільської федерації тхеквондо Сергій Кротік, який опікується вихованцями СК «Чайка», пояснює: нічого дивного, адже Аня — надзвичайно обдарована від природи спортсменка, відповідальна й працьовита людина, тому й змогла досягти таких високих результатів.
— Ганна Горгулько — найкраща тхеквондистка в своїй віковій категорії, справжній борець, і Кам’янеччина має знати своїх героїв в обличчя, — переконаний Сергій Сергійович.
Сьогодні послужний список Ганни Горгулько досить солідний: вона майстер спорту міжнародного класу, володар чорного пояса — найвищої відзнаки в тхеквондо, 23-разова чемпіонка України, член збірної України з цього виду спорту, занесена на районну Дошку пошани. Що стосується міських, районних та обласних першостей, то на них спортсменка обов’язково посідає найвищу сходинку.
— На жаль, на молодіжних змаганнях європейського рівня мені не вдавалося пробитися на п’єдестал, — ділиться Ганна. — Так, декілька років тому я представляла Україну на чемпіонаті Європи в молдовському Кишиневі, боролася за третє місце. І якби не помилка, якби вдалося добрати ще декілька балів, мала б бронзову медаль. Проте тоді мені, напевне, не вистачило досвіду, а може, просто не пощастило. Наразі ж я почуваюся більш впевнено й готуюся до чемпіонату Європи, що пройде влітку в м.Грозний (Чеченська Республіка). Сподіваюся, цього разу мені вдасться продемонструвати гарну підготовку й вибороти призове місце. Для мене це дуже важливо, адже я востаннє виступатиму на молодіжному чемпіонаті Європи, бо наступного року вже перейду в категорію «дорослі».
«За державу обидно»…
Як і інші вихованці СК «Чайка», Аня бере участь у змаганнях та здобуває перемоги, так би мовити, на голому ентузіазмі. Вона сама вишукує кошти на поїздку — щось заробляє, чимось підсобляють батьки, а інколи й небайдужі до спорту люди.
— За кордоном, маючи навіть набагато менші, ніж у Ані здобутки, спортсмени є досить заможними людьми, — з болем у голосі ділиться Сергій Кротік. — Там вона вже давно мала б власну квартиру, автівку, гарну зарплату й забезпечила себе та свою родину на багато поколінь вперед. Знаєте, як прикро буває, коли виборовши чергову перемогу на міжнародних змаганнях, українські спортсмени чують від своїх колег з Білорусі, Азербайджану чи Росії: «Ну, поздравляем с «пятишкой!». Спочатку вони не розуміли, про що йдеться, а потім з’ясувалося, що навіть у цих країнах пострадянського простору за здобуту медаль виплачують п’ять тисяч доларів. А в нас — анічогісінько! Зрозумійте, наших спортсменів на тих чемпіонатах нерідко переманюють до себе, пропонують виступати за інші держави, але ж вони патріоти України, прагнуть прославляти її своїми перемогами і мріють, аби їхня батьківщина піднялася з колін…
Ось тобі й на! Візьміть цю інформацію до уваги ті, хто вважає, що «чайченята»-тхеквондисти та їхні тренери постійно їздять на змагання і заробляють бозна які гроші. Виявляється, не лише не заробляють, а й вкладають в організацію тих поїздок неабиякі кошти з власної кишені. Бо їм, як тому митнику Верещагіну з «Білого сонця пустелі», «за державу обидно»…
Нехай лунає український Гімн
І на завершення — найприємніше, без чого рідко обходиться позитивна публікація: теплі слова на адресу тих, хто підтримує, допомагає і завжди поруч. За все, що має в житті, чого вдалося досягти, Ганна Горгулько щиро дякує мамі Валентині Володимирівні, батькові Олексію Івановичу та брату Олексію. Саме вони заклали в неї той стержень, що дає змогу стійко долати всі перешкоди і впевнено йти до мети. І звісно ж, найбільша подяка «другим батькам» — першому тренеру Анатолію Тимчуку, а також сьогоднішнім наставникам, трьом Сергіям — Чайці, Пісоцькому та Кротіку, які не лише допомагають дівчині тренувати м’язи та гартувати силу духу, а й підтримують вчасною порадою, добрим словом, а частенько й фінансами, що сьогодні дуже важливо.
Ми ж зі свого боку зичимо Ганні Горгулько нових успіхів та перемоги на чемпіонаті Європи в Чечні. Віримо, що на цих змаганнях на її честь обов’язково пролунає Гімн України.
Наталя КАМІНСЬКА
Автор:
admin
