ПРО ЛЕБІДКУ, КОНЕЙ ТА ПОНІ
Як мило завжди писати про кішечок і песиків, коників і пташок, мавпочок і рибок! Бо й ти належиш до частини тієї природи, а відтак – у своїй любові до неї відчуваєш причетність, свою спорідненість з таємничим отим світом. Тому чи не одне з найулюбленіших місць для кам`янчан – відділ ЕНЦУМ Кам’янець-Подільського позашкільного навчально-виховного об’єднання. Колись тут була початкова школа номер шість. Мало хто про це сьогодні знає. Але я тут навчалася чотири перших роки, і під час перерв ми вилазили на яблуні, від яких сьогодні залишилися лише обрубки, бігали вузькими асфальтними доріжками, падаючи і до крові зчісуючи собі лікті та коліна… Мабуть, та дитяча гра в «чародія», якою ми любили бавитися під час перерви, і причарувала мене до мого Кам`янця…
– Позашкільне навчально виховне об’єднання, – розповідає завідувач відділу ЕНЦУМ Наталія Ярославівна Данчук, – складається з трьох відділів: СЮТур, МНВК та ЕНЦУМ. Як захоплююче тут подається дітям навколишній світ! Тому вже з дитинства кожний навчиться берегти скарби природи та й іншому про це розповість.
Пані Наталія оповідає, як діти спостерігають за тваринами, пташками, рибками. Зворушила її розповідь про історію лебединої пари, яка мешкала нещодавно на нашому озері в парку. Виявляється, самочку-лебідку дуже налякали кліпсовані бездомні собаки, і тому вона полетіла з облюбованого місця. Усі шукали її цілий місяць. Працівники відділу ЕНЦУМ задіяли для цього і орнітологів. Птаха виявили неподалік у каньйоні, на річці Смотрич. Як не намагалися повернути втікачку, але спроби виявилися невтішні, і вона зникла…
Чорна самочка померла від старості. А чорний лебідь так і залишився жити один, разом у вольєрі з курми та красенем півником у «чобітках».
Проходжаючи поміж кліток з кроликами, морськими свинками та вольєром павичів, йдеш помилуватися струнким бузьком, яких також ще донедавна було двійко. Багато людей приносить на станцію хворих птахів, мовляв, вони повипадали з гнізд. Люди не знають, що хворих пташок батьки просто викидають… На жаль, в природі так є…
Сьогодні у відділ ЕНЦУМ діти не йдуть, а біжать. Час від часу приходимо й ми сюди (бо мешкаємо поряд), щоб підгодувати яблучками та хлібцем поні чи косульку. Наш Єгорка, котрому виповнилося три роки, вже освоїв трохи школу верхової їзди. «На ферму!» – скомандував і цього разу він, вказуючи пальчиком в сторону закладу. Сьогодні ми тут зустріли чимало діток з батьками, які тимчасово переїхали в Кам`янець з міст, де ведуться тепер бойові дії. У багатьох з них в руках були чималі капустини, торбинки з печивом, хлібом, і вони наввипередки поспішали нагодувати цим усіх тваринок.
Усього за два місяці тут побувало вже близько тисячі діток. Тому й назвати цей заклад давно вже можна еколого-туристичним. Сьогодні у закладі працюють для дітей і різні гуртки. За бажанням можна записатися до орнітологів, акваріумістів, бджолярів. А ще тут можна побачити чи не єдиний у місті музей хліба, де серед різновиду паляниць є багато інших експонатів, як ось українські ляльки-мотанки, також можна познайомитися з давніми знаряддями для хліборобської праці, яка віками була притаманна подолянам.
Окрасою центру є все ж красені-коні. А на них, як відомо, можна дивитися і захоплюватися нескінченно. І ця краса – дивина…
Директор ПНВО Наталія Миколаївна Ілаш зуміла гарно налагодити співпрацю з владою міста, із закладами загальної середньої та дошкільної освіти, позашкільними установами. Міська рада систематично виділяє кошти на харчування тваринок. А ще допомагають меценати. Ну, як сьогодні без них?
Юлія ЛИСКУН, журналістка.
Автор:
admin
