ВАШІ ДІТИ МАЮТЬ БУТИ ПЕРШИМИ

Не можу мовчати, хоч рота мені закрийте (жартую, звісно), але говорити про це маю.

Вже не перший рік я зіштовхуюсь з репліками дітей на кшталт: «Моїм батькам байдуже на баскетбол» або ж «Мої батьки не цікавляться моїми досягненнями». А ще: «Моя мама проти баскету, тому що… Сама не знає, чому. Вона не любить спорт.  Хоче, щоб я співала», «Мій тато вважає, що я не маю їздити на змагання», «Мої батьки не розуміють, навіщо мені це».

Отже, дорогі мої, шановні батьки! Особливо ті, чиї діти у мене займаються. Я люблю, коли ви захоплюєтесь досягненнями дітей. Я люблю, коли ви приходите на тренування. Я люблю, коли ви телефонуєте і питаєте, як там ваша донечка? Я люблю, коли ви не відмовляєте дитину займатись тим, що їй подобається.

Спорт – це здоров’я, дисциплінованість і найкраще дозвілля. Ні, ви можете бути зі мною не згодні, але це краще, ніж вашим підліткам сидіти на лавочці, тримаючи в одній руці телефон, а в другій – пляшку пива. Насправді, дівчата розвиваються швидше, тож цей спорт, який ви не любите, не дасть вашим донечкам закурити-запити і вийти заміж раніше, ніж вони сформувалися.

Що ж це за табу таке – той баскетбол? Подивіться хоч раз на емоції вашої доньки під час перемоги. Підтримайте її під час поразки. Її пам’ять збереже це на все життя.

А якщо кожен раз заперечувати, називати доньку незграбою чи дурною, знайте: ви надаєте їй медвежу послугу, як то кажуть, програмуєте її на невдачі, на розчарування і відсутність волі до будь-яких успіхів.

Прийдіть разом з нею до зали, поспостерігайте хоч одне тренування, повболівайте за її перші самостійні кроки і побачите, як ви починаєте гарно розуміти один одного.

Зрозумійте, для вашої дитини – це супер-відчуття, супер-переживання, бо, повірте, нема такої маленької людини, яка б не хотіла бути лідером, бути першою, бути чемпіоном, бути гордістю для тата з мамою.

Єлизавета ГОРДЄЄВА, тренер дівочої баскетбольної команди дитячо-юнацької спортивної школи.

Поділитися в соціальних мережах