ТВОРЕЦЬ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ ДУШІ

26 квітня — 130 років від дня народження
Миколи Зерова

Є люди, якими дорожиш. Особливо, коли це люди творчі. Перечитавши уважно їхні життєписи, на хвилину занурившись у їхні долі, переймаєшся настільки, що миттєво хочеться приєднати їх до образів та обвити ці портрети вишитими рушниками… Бо надто вони настраждалися за життя, надто були недооціненними епохальними процесами та людьми, які чомусь завжди понижують такі чинники, як краса, мудрість, розум, талант…

І ось тримаю у руках Зерова.

Естет, й звичайно, ерудит Зеров!

Не обминув він жартом Фітільова,

Загула кпинами не обійшов.

Явив старого гарту майстер слова,

І друзям, – й недругам, свою любов,

Що якнайперша і свята умова

Нам завжди є основою основ.

На щонайвищі вийшовши орбіти,

Живуть в його дзвінких  рядках однак,

Хто чим в ті грізні дні насправді жив.

Поетів славних цілий Зодіяк

На вітрі часу квапиться згоріти, –

Він кожному увагу приділив.

Так написав про Миколу Зерова наш талановитий кам`янецький поет Аркадій Браеску. Схвильовано і щемно вмістив у своїй збірці “ Зупинені хвилини” подяку та повагу за талант видатному українському поету, літературознавцю, критику, полемісту, перекладачу.

З осені 1923 року — професор Київського інституту народної освіти.

У цей час Микола Зеров увійшов до гуртка діячів української культури, які були елітою українського народу. Тут обговорювалися проблеми розвитку української літератури, малярства, графіки. Пізніше, вже після смерті Зерова, один із критиків назве це формування як “неокласики”, і воно закріпиться аж до сьогодні. Хоча, на думку самого Зерова, у цього формування не було ні єдиної програми, ні статутних обов`язків…

У своїй оригінальній поетичній творчості він віддавав перевагу сонетам і александрійським віршам, які вирізнялися досконалою формою і філософськими поглядами на життя. Та найбільше для мене цінний Микола Зеров як перекладач. Його перекладам в українській класичній літературі немає рівних! Його перекладацька школа є сьогодні для мене взірцевою. І досі ніхто його ще не перевершив у перекладі сучасних сонетів та античної спадщини.

Однак кінцем осяйної творчості цієї талановитої особистості стала дискусія 1925-1926 років, яка на той час точилася в літературних колах. Микола Зеров підтримав і теоретично обгрунтував позицію Миколи Хвильового, за що викликав гнів з боку керуючої радянської влади. Тому з кінця 1920 року почалося справжнє політичне цькування поета. 1930 року його допитували на суді як свідка у так званому процесі “СВУ”. А в ніч з 27 на 28 квітня 1935 року його було заарештовано. На початку червня 1936 року Миколу Зерова відправили на Соловки. Але й там поет не полишав своїє улюбленої перекладацької справи. Там він завершив свою багаторічну працю над “Енеїдою” Вергілія (рукопис цього перекладу пропав або знищений!), 3 листопада 1937 року поета розстріляли…

Але пам`ять про цю людину українці свято зберігають у своєму серці. М. Зеров творив власний художній світ, власну історію душі, протиставляючи їх сірості, провінційності, нігілізму в ставленні до кращих традицій минулого, його вершин, які оберігають музи, — покровительки мистецтва.

Юлія ЛИСКУН, перекладачка, голова міськрайонної організації “Український клуб”.