В с.Кам’янка коней морять голодом?

Днями соціальну мережу «Фейсбук» добряче сколихнула моторошна інформація, ніби у селі Кам’янка, що розташоване у приміській зоні Кам’янця-Подільського, зафіксовані випадки жорстокого поводження з кіньми. Більше того, очевидці стверджують, що деякі тварини від голоду і недогляду мало не загинули…

Ми вирішили особисто перевірити інформацію, оскільки залишатися байдужими у цій ситуації просто не змогли. Так от, насправді все не зовсім так категорично, як це описано певними особами у соцмережі. Зробивши щедрі запаси сухарів, у середу ввечері ми навідалися до господарства пана Миколи Мрачковського. Чоловіку близько 60 років.

Принагідно вдалося поспілкуватися і з дорослими сусідами та дітлахами, які в той час вправно каталися верхи на конях. Діти розповіли, що залюбки доглядають за тваринами, в захваті від своїх копитних друзів. Господар дядя Коля нещодавно повернувся з лікарні, хворіє, тому ми його і не посміли тривожити. Хоча, як нам розповіли сусіди, зранку цього ж дня на його обійсті вже побували дві жіночки в супроводі поліції. Без дозволу вони зазирали в кожну шпарку, без зупинку щось фотографували, і врешті-решт пригрозили відібрати коней.

Сусідка Наталя повідала, що раніше Микола дбайливо випасав своїх коней на аеродромі, що зовсім поруч. Проте наразі ця територія належить приватним особам і загороджена колючим дротом. Площа вся у заростях. Сім’я не може взяти в оренду пасовище, бо немає на це коштів. А їх треба чимало. У господарстві чоловіка наразі знаходиться 20 коней із лошатками. Хоча раніше господар доглядав щонайменше за 40 красенями. Бувало, що за символічну платню його підопічні навіть були учасниками весільних церемоній. Адже чи не кожна наречена чекає принца на білому коні… Та й місцевих дітлахів пан Микола катав на конях за якихось 10 гривень чи корм. Але все різко змінилося, коли ситуація в державі стала не надто лояльна до малого бізнесу. Тепер чоловік, у першу чергу, має дбати про родину, де виховується шестеро дітей та внуки. Усім потрібна допомога, фінансова в тому числі.

Та це не означає, що господар геть занедбав своє господарство і морить голодом тварин. Доглядати коней йому допомагають сусіди та інші небайдужі люди, які приводять сюди своїх дітей. Майже всі дітлахи з округи дружньо юрбляться біля тварин, кожен має свого улюбленця, з яким займається, доглядає, катається на ньому верхи. А які в них гарні імена – Гіпнозка, Арбат, Боніфас, Агнеса… І усіх так назвали дітки.

Отак ідеш Кам’янкою і дорогою зустрічаєш одного юного вершника, другого, третього… Хлопчики на весь вечір порозбирали коней кататися. Звісно, коні не такі вже й вгодовані, як в багатших фермерів, але й не «доходяги», як їх виставили в популярних постах у соцмережі. Є декілька конячок, які годують своїх новонароджених лошаток молоком, то вони дійсно худорляві, бо їм постійно потрібна свіжа паша. Але ж її немає де взяти.

До слова, найперший пост у Фейсбуці виник із наступної ситуації. За погану поведінку із тваринами одній дівчинці дядя Коля заборонив наближатися до коней. То вона, аби якось помститись, оприлюднила фото, зроблене весною, коли тварини після зимівлі і справді були дуже охлялими. Таке дійсно було, запевняють дівчатка-доглядальниці, бо якщо в теплу пору року тварини можуть хоча б свіжої трави поскубати і діти навідуються з гостинцями, то взимку цих радощів малувато. Запасів на зиму критично не вистачає.

Я пересвідчилася на власні очі, що на обійсті власника дійсно не надто все облаштовано для утримання та догляду за кіньми. Хоча ті коні, які я бачила, були жвавими та енергійними, слухняно возили дітей. Підозрюю, що деяких тварин власник все ж міг заховати, зачинивши у стайні, або вони в цей час були десь на пасовиську. Не приховую, був там один коник, зачинений у стайні. Якось добратися до нього, аби хоча б сфотографувати, я не могла, бо поруч було багато незібраного гною. Та й собачок, пухнастих охоронців, теж шкода. Видно, вони не доїдають. Очі в них дуже-дуже сумні і на харчі кидаються з першої доброї руки.

Попередньо з цього питання я зверталася по допомогу й до деяких місцевих депутатів, міської організації захисту тварин, Хмельницького КСК (Кінно-спортивного клубу). Останні порадили, щоб цим питанням зайнялася поліція і місцеві активісти.

На мою думку, можливо, нам разом потрібно спробувати допомогти цим тваринам? Для цього потрібно зробити кращу стайню і забезпечити їх кормами. Сусіди кажуть, що у коней добрий господар, проте на все і всіх не вистачає фінансів… У зв’язку з цим, власник тварин пропонує навіть продати коней. Тільки б в руки дбайливі вони потрапили. Є також ідея, аби на основі цього маленького господарства відкрити свій місцевий кінно-спортивний клуб, як от в Хмельницькому «Тамерлан». Потрібно лише зібрати однодумців та добре все організувати. То ж як, підтримаємо?!

Голова ГО “Жіноча Сотня”Лариса Діновська.

  1. P. S.: Разом з тим ця проблема, немов вірус, розноситься Інтернетом і набирає потужних обертів. Невдоволених, небайдужих до долі тварин стає дедалі більше! Чого лишень варті останні коментарі дописувачів у соцмережі…
  • «Хто забрав пасовисько, обгородивши і не пускає коней, має компенсувати їх утримання. Для цього і громада існує, щоб вирішити це питання, не хоче йти на компенсацію, заберіть землю, відмінять оренду».
  • «Мабуть, комусь він дуже заважає і таким чином хочуть позбутися конкурента. На жаль, у нас дрібних підприємців тільки давити податками можуть і шукати способи придушити бізнес… А от допомогти піднятися таким людям мало хто хоче… Хіба лапу накласти на готовеньке…».
  • «Коні худі. І ви не бачили, що робиться взимку? Тільки цієї зими трьох здав на бійню, бо вони вже почали падати від голоду + двох напівживих, які вже навіть встати не могли».
  • «Я з села, тому бачила, які коні після зими – не вироблені, відпочивші, товстенкі, шерсть аж виблискує на сонці. Взимку господарі годують їх запасами кормів, вони набирають гарну вагу. А тут вище написано, що у попередньому пості весняні фото. Тобто взимку коні кинуті напризволяще, хтось вижив, а хтось і ні?».

Ось як цю ситуацію прокоментувала Мирослава Потапчук у фейсбуці на сторінці ГО «Душа Бродяги»:

«Це крик відчаю! Сьогодні ми з Любою поїхали до тих коней, що на Кам’янці. Ми їх таки знайшли …Люди – це жах! На городі збита із дощок, щось на зразок сараю, будівля, всередині прип’яті коні і мале лоша. Гній не вичищений, тварини голодні, без води. Два коня на довгій прив’язі, тому вони змогли підійти до воріт. Треба було бачити, з якою жадібністю вони їли той хліб, що ми їм давали. Інші коні прив’язані за ноги до стовпів, які лежать на городі — це ті, що «пасуться» на практично голій землі. Води немає, від сонця сховатися ніде. Тварини виснажені.

Там ще й собаки живуть. На них без сліз не глянеш —голодні такі, що сил не мають гавкнути. Води бідні не бачать. Собака гарбуз їла, який у Люби випадково з руки випав. Дві собаки прив’язані з вулиці, то ми їм хоч води налили і трохи підгодували, а один – всередині того сараю – ,йому навіть не було як води налити.

Місцеві жителі кажуть, що ті коні взимку  собі їжу шукають під снігом.

Люди добрі, хватить охкати перед монітором! Дві жінки нічого не вдіють. Допоможіть нам, допоможіть цим нещасним живим створінням!».

 Щиро сподіваємося, що з допомогою небайдужих, невдовзі ця проблема буде вирішена і тварини зможуть гармонійно розвиватися та жити у кращих умовах, а дітки Кам’янеччини зможуть вільно спілкуватися зі здоровими, дбайливо доглянутими кіньми.

Додати коментар