Титулований кам’янецький спортсмен: “Життя, як нескінченна боротьба”

Як часто з посмішкою на обличчі ми згадуємо свої дитячі мрії, котрі в переважній більшості так і не здійснилися. Важко сказати, чого кожному з нас не вистачило – наснаги, терпіння, віри чи наполегливості. На щястя, усі ці риси органічно поєдналися в характері героя нашого нарису – чемпіона, успішного підприємця, мецената, люблячого чоловіка та дбайливого батька і просто щирої, порядної людини Олександра КОЛЕСНИКА.

Член олімпійської збірної, срібний призер кубка світу, переможець міжнародних змагань, багаторазовий переможець чемпіонату України з вільної боротьби, Олександр об’їздив мало не півсвіту (США, Північна Корея, Словаччина, Німеччина, Італія, Австрія, республіки колишнього Союзу) і, звісно, мав можливість комфортно влаштуватись на ПМЖ за кордоном. Але як істинний кам’янчанин та справжній патріот, Олександр повертається на батьківщину. Упевнений, сповнений сил зробити щось корисне та важливе для рідного міста. Займаючись вільною боротьбою ще змалечку, Олександр отримав гарний вишкіл та гарт у першого тренера Володимира Насобкова у ДЮСШ №2, пізніше – в училищі олімпійського резерву та Львівському інституті фізкультури у тренера О.П.Сазонова. Але те, з чим він зіштовхнувся, створюючи власну справу, виявилося набагато складнішим, аніж боротьба на килимі.

«Наше життя – це нескінченна боротьба за втілення наших цілей», – переконаний Олександр Колісник. У 2012 р. як тільки міська влада виставила приміщення колишнього кінотеатру «Дружба» на аукціон, Олександр виграє конкурс, узявши в оренду приміщення кінотеатру. Але це лише початок історії, бо попереду на нашого чемпіона чекали значно важчі випробування. А починалось усе з кінотеатру «Сіnема» (у МЦ Юність), але по закінченню договору оренди кінозалу, Олександра чемно «попросили» покинути МЦ. Після оголошення конкурсу він звертається до партнерів із пропозицією відродити «Дружбу». Ремонт кінотеатру триває довгих три роки. Левова частка фінансових витрат випадає саме на Олександра, оскільки, дізнавшись про судовий позов та невтішну перспективу відчуження частини приміщення вже майже відновленого кінотеатру, бізнес-партнери залишають Сашка.

«Ніхто не вірив в успіх, у кінцевий результат, – згадує Олександр Анатолійович. – Усі зневірились, лише дружина Наталія була впевнена в моїх силах, вірила у нашу загальну перемогу врешті-решт». Під час довготривалої судової боротьби залишились тільки найвірніше друзі, більше того – з’явились нові, які підтримували і допомагали, подальше спілкування з якими переросло в справжню міцну дружбу. І от після багаторічної боротьби в судах різних інстанцій та тиску недоброзичливців – остаточна перемога була саме за Олександром та його дружиною Наталією.

Звичайно, що читача цікавить питання, звідки взялися в нашого героя кошти на «відродження» кінотеатру, адже батьки Олександра – прості працівники колишнього заводу «Електрон» (мати – бухгалтер, батько – фрезерувальник), які, звісно, не залишили сину великий спадок у вигляді нерухомого майна або стартового капіталу. Проте саме за волю та незламний характер Олександр вдячний їм. Адже це значно більше за будь-які матеріальні цінності. Тож весь стартовий капітал (кошти на «розкрутку») наш герой заробляв власноруч, виходячи на «килим» у складі збірної команди України, потім під кольорами словацького клубу «SK Snina» м. Сніна (1996-1999), а також будучи провідним борцем, а згодом тренером в австрійському спортивному клубі «KSK Klaus» з однойменного міста (2000-2010 р). Де за тривалий час перебування за кордоном наш герой нажив багато друзів, з якими й досі підтримує стосунки. До речі, вільно спілкується німецькою!

Наразі в Олександра Колесника все гаразд, кінотеатр працює та дає прибуток, хоч іще «не відпрацював» вкладених у нього коштів… Але всупереч усьому підприємець надає безкоштовні запрошення сім’ям учасників АТО, сім’ям загиблих захисників, часто влаштовує соціальні перегляди для дітей з особливими потребами, влаштовує безкоштовні допрем’єрні покази (нещодавно відбувся показ фільму «Вдивляючись у темряву» для незрячих людей).

Олександр – це не тільки власник і директор кінотеатру. Наприклад, він не соромиться поєднувати посаду кіномеханіка (для цього довелось освоїти дану професію), а ще й людина, яка користується справжньою повагою та авторитетом у колективі, бо будучи порядним роботодавцем, часто йде своїм підлеглим назустріч. У свою чергу колектив закладу підтримує свого шефа в усіх проектах та ініціативах. Звісно, справжньою «господинею» закладу є дружина Наталіє, яка виконує функцію адміністратора.

Ціну «заробленому власною працею» пан Олександр знає, як ніхто інший. Напевно, саме тому в його руках не побачиш останньої моделі Іphone, оскільки для вирішення добрих справ вистачає й надійного «кнопкового» телефона. Для нього зовсім не важливо похизуватись новими фото з відпочинку в Instagram, адже важливіше – це подяка відвідувачів кінотеатру, яку вони постійно висловлюють в своїх коментарях на сайті закладу.

Із щирістю Олександр, бажає усім поціновувачам нашого видання, міцного здоров’я щастя та особистих перемог, тим хто ніколи не здається. І ми також бажаємо йому нових звершень та цікавих проектів, адже так приємно, коли у твоєму місті є куди піти та відпочити.

Денис ГАНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах