Павло СВІРГОЦЬКИЙ – блискучий організатор споживчої кооперації

1 січня йому виповнилося б 75 років

Торгівля – промисел давній. У минулому це була справа купецтва, які займали особливий стан у суспільстві. А що привело в світ торгівлі юнака Павла СВІРГОЦЬКОГО, де він залишився на все своє яскраве життя? Не виключено, що дитячі враження від незвичної атмосфери на повоєнних кам’янецьких базарах, де все клекотало з ранку до вечора. особливо у неділю. Люди йшли на них, як на свято: одні — щось придбати, виміняти, прицінитися, інші – просто побачитись, поспілкуватись зі знайомими, друзями, глянути на щось дивовижне. Не один раз на такому скупченні людей бував з рідними й хлопчисько з Біланівки, мікрорайону міста, і завжди проявляв підвищений інтерес.

Павло Свіргоцький народився 1 січня 1943 року в окупованому на той час фашистськими загарбниками Кам’янці-Подільському. Дитинство пройшло, як і у всіх дітей війни, скрутно. Навчався в міській школі №3. Після семирічки вступив у Хмельницький кооперативний технікум, який 1961 року успішно закінчив.

Трудову діяльність розпочав на посаді товарознавця Кам’янець-Подільської райспоживспілки – кооперативно-торгівельній установі з багаторічною історією, відлік якої припадає на кінець ХІХ століття. Молодий спеціаліст наполегливо взявся за доручену справу. Але поєднати теоретичні знання з практичними завданнями в торгівлі не так просто, тож не завжди виходило. Знати про товар як предмет торгівлі для товарознавця не достатньо, важливо розібратися із його властивостями, пізнати споживче значення, сорти… Добре, що поруч були знані фахівці. Вони й стали його наставниками.

Якось, напередодні професійного свята кооператорів, на запитання журналіста: «Кому Ви особисто завдячуєте за науку?» Павло Антонович розлого відповів: «Ось бачите переді мною на столі фотографію давніх часів. На ній я – молодий фахівець – і мої мудрі вчителі і порадники Семен Латер, тодішній голова райспоживспілки, та директор райбази Федір Гончаров. Зберігаю фото як найдорожчу реліквію. І щоразу, коли дивлюсь на неї, згадую свої перші самостійні кроки, становлення та утвердження в системі споживчої кооперації й проникаюсь безмежною вдячністю до цих людей, особливо до Семена Юхимовича. У нього я пройшов велику школу досвіду як треба працювати з підлеглими, керувати колективом, добиватись поставленої мети».

Незабаром Павло Свіргоцький вступає на заочне відділення юридичного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. У 1968 р. закінчує його й призначається на посаду помічника прокурора Чемеровецького району. Не встиг освоїтися, як через декілька днів приїхав Семен Латер — і з порога йому: « Чего здесь сидишь? Ты создан для кооперации. Возвращайся в Каменец». Цього ж року Павлу Антоновичу довіряють самостійну ланку роботи – директора фірми «Райкоопкіниготорг», через два роки переводять на посаду заступника директора міськпоопторгу, а ще через півроку призначають директором цієї організації. Недовго перебуває на цій посаді Павло Антонович. 1973 року на звітно-виборчій конференції його обирають головою правління Кам’янець-Подільської райспоживспілки. З 1984 по 1996 роки працював директором місцевої універсальної міжрайбази, а потім знову обирається головою правління райспоживтовариства.

За скупим переліком посад, що займав Павло Свіргоцький, 52 роки жертовного служіння улюбленій справі – розвитку кооперативного руху на Кам’янеччині.

Особливу сторінку в історії району займають 60-80 роки минулого століття, у т.ч. у споживчій кооперації. Саме у цей час установа значно розширилася за рахунок приєднання до неї спілок ліквідованих районів, утворення об’єднання громадського харчування, промкомбінату, споживчих товариств, заготівельної контори, забійного пункту, ательє мод, швейної майстерні та інших структурних підрозділів. В певні роки в галузі працювало понад 3 тисячі людей. Одночасно в цей період будується чимало об’єктів господарського і соціально-культурного призначення. Дотепер прикрашають вулиці сіл двоповерхові торгові центри в селах Грушка, Кульчиївці, Подільське, Шустівці, Руда, Оринин, Нігин, Жванець, Привороття, селищі Стара Ушиця. Добротні магазини виросли в селах Сокіл, Довжок, Підпилип’я, Гуменці, Крушанівка, Супрунківці, ресторани «Дністер» (с.Жванець), «Хвиля» ( смт Стара Ушиця), а в місті – «Дари Поділля» та ще два десятка інших закладів. В кожному великому населеному пункті району діяли кафе, столові, закусочні, чайні. Довгий час споживча кооперація обслуговувала шкільні їдальні, а в кожній школі діяв ларьок.

За всім цим — щоденна напружена праця трудового колективу, на чолі якого перебував Павло Антонович, людина, наділена природою неабиякими здібностями. Він як справжній аналітик, стратег і тактик, блискучий організатор, не розгубився й під час економічної кризи, що охопила країну в перші роки незалежності України. Незважаючи на розбалансованість фінансово-економічної системи, гіперінфляцію, не допустив розвалу споживчої кооперації в районі. Шукав вихід. Головний бухгалтер товариства Юрій Мельничук згадує: «Павло Антонович Свіргоцький пішов, як на той час, на ризикований крок – надання частки приміщень торгівлі, побуту в оренду за мінімальною ціною пайовикам, спроможним разом з установою пожвавити їх роботу. І справи пішли. Такий підхід був схвалений керівництвом споживчої кооперації України, а представник Уккоопспілки А. М. Волошин цей досвід узагальнив і поширив, навіть використав при підготовці власної кандидатської дисертації».

Головним багатством споживчої кооперації були й залишаються люди – продавці і пекарі, заготівельники і кухарі, кондитери і промисловці. Система також завжди була сильна своїм професійним складом, спеціалістами комерційної і бухгалтерської служб. Павло Антонович умів підбирати й цінувати кадри. Завжди захищав інтереси колективу, молодих спеціалістів і ветеранів праці, стояв на боці правди й справедливості. В одному зі своїх останніх інтерв’ю назвав декілька десятків прізвищ, на рахунку яких багато добрих справ. Серед них — Микола Савчук, Андрій Мельничук, Віра Вергуш, Інна Семенишина, Людмила Спасюк, Неля Ганущак, Світлана Процюк, Віктор Статко, Іван Колодій, Валентина Бетлінська, Олександр Ананійчук, Юрій Яворський, Алла Тимчук, Наталія Луцак, Віталій Афіцький, Олексій Коломий, Анатолій Бевз. А ще добрими словами, що йшли з глибини серця, згадав колишніх кооператорів, з якими працював поруч, — Валентину Шадріну, Миколу Ясинецького, Бориса Фельдмана, Віктора Яцищена, Миколу Буймістра, Йосипа Вольського, Ізмаїла Маматова, Степана Цибульського, Ніну Петровську, Володимира Овчарука, Василя Рудюка, Галину Пудряк, Тамару Макогонюк,  Євгену Вінську, Нілу Варенко…

З такими патріотами кооперативного руху районне споживче товариство завжди було правофланговим серед колективів області, багатократно відзначалося Центрспілкою, Уккооспілкою, Облспоживспілкою.

За заслуги перед Батьківщиною, видатні досягнення в трудовій діяльності Павло Антонович Свіргоцький нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями та іншими відзнаками. За особистий внесок у розвиток споживчої кооперації району удостоєний звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського районну» (2010 р.). Як активний громадський діяч не одноразово обирався депутатом районної ради.

Збереження споживчої кооперації як єдиного організму в конкурентному середовищі Павло Свіргоцький вважав одним зі своїх головних завдань сьогодення. Останнім часом активно вивчав досвід зарубіжних кооператорів, шукав шляхи реформування галузі, взяв курс на співпрацю з інвесторами. Але передчасна смерть 20 грудня 2012 року зупинила потужні кроки мудрої людини, досвідченого керівника, гарного сім’янина.

Життєвий шлях Павла Антоновича Свіргоцького вартий наслідування для нинішнього та майбутніх поколінь.

Павло ГЛАДЧЕНКО, заступник голови районної ради ветеранів.

Додати коментар