Анатолій Гуківський: музика – доля, творчість – життя

Ім’я педагога і композитора, члена Національної всеукраїнської музичної спілки (Асоціація композиторів) Анатолія Гуківського нині все частіше на вустах музичної громадськості краю, особливо в тих, хто працює з дітьми, навчає їх музики й співу. Починаючи свою творчу діяльність ще у шістдесяті, він фактично вийшов зі своїми творами на суд людей лише на початку епохи суспільних змін у країні. Як і багатьох глибоко обдарованих, але мало тоді відомих авторів, хвиля оновлення піднесла його, показала, що він усім серцем вболіває за Україну, її майбутнє. Талановитому подільському музикантові – 80.

Анатолій Антонович народився 1937 року в с.Врублівці, у сім’ї вчителів. Закінчив Баговицьку школу. Після служби в армії, у 1959-1963 рр., навчався у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті на факультеті фізичного виховання. Паралельно відвідував заняття з теорії музики і сольфеджіо на факультеті підготовки вчителів початкових класів. Тут він оволодіває мистецтвом гри на баяні, акордеоні, балалайці, сопілці та ін. По закінченні інституту працює викладачем фізкультури та музики в школах сіл Маків та Кам’янка, медучилищі.

Анатолій Гуківський – один із тих культурних діячів, що піднімали й розвивали художню самодіяльність на Кам’янеччині. Він працював художнім керівникам аматорських колективів у медучилищі, радгоспі-технікумі, індустріальному технікумі, а особливою його гордістю та найвизначнішим досягненням є створений у 1974 році при Боришковецькому будинку культури фольклорно-етнографічний ансамбль “Хто на чому”, переіменований у 1975р. на “Світанок”. У 1977р. цей ансамбль став дипломантом І ступеня І Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих.

А в Кам’янській школі підростала молода зміна, яка на тому ж фестивалі отримала диплом І ступеня, і вже в 1987 р. стала лауреатом II Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих.

Анатолій Гуківський, навчаючись на останніх курсах інституту, водночас закінчив факультет журналістики університету громадських професій, по закінченні якого став позаштатним кореспондентом газети “Прапор Жовтня”. Його статті публікувались у газетах “Комсомольская правда”, Молодь України”, “Прапор юності”, “Освіта”, “Подільські вісті” тощо.

Зараз Анатолій Антонович на пенсії, та продовжує займатись творчою роботою, пише пісні для дітей, надає консультації вчителям музики, керівникам художніх колективів, друкує свої матеріали в пресі.

А розпочинав Анатолій Гуківський педагогічну кар’єру в Кам’янці-Подільському, в школі №2, де писав багато для дітей і про дітей. Він, власне, започаткував роботу фольклорних ансамблів, став її першим керівником, залучав обдарованих дітей до прекрасного світу музики. Наприкінці сімдесятих років написав багато пісень для школярів, для однорідного, жіночого та мішаного хорів, здійснював інструментовки зібраного ним музичного фольклору.

Анатолій Гуківський є автором репертуарного збірника пісень для учнів молодшого й старшого шкільного віку “Краю мій рідний”, до якого увійшли твори безпосередні, чисті, якісь аж прозорі, світлі, наповнені народним мелосом. Вони привернули увагу тих фахівців музики, хто працює з дітьми, хто за допомогою пісенної культури намагається посіяти в їхніх душах любов до України, до її чудової природи, свого народу.

Нині Анатолій Антонович живе за принципом: «Жити без праці – злодійство, працювати без мистецтва – злочин». У творчості йому завжди вдавалося зловити й передати ту мить, коли звуки починають заплітатись в дивне мереживо і заповнювати собою серце, навколишній світ.

Покликання його душі – творити, дарувати людям радість. Для того й живе, й працює, служить Музі, й служитиме допоки стане сили і здоров’я, то музика – то його доля.

Микола МЕЛЬНИК, Заслужений працівник культури України, композитор.

Музика

Музика    Анатолія Гуківського

Слова Світлани Кремінської

Известно, что всегда нас украшала

Гармония духовной красоты.

Сегодня Ваша музика звучала,

Звучало сердце музыкой судьбы.

 

Припев:

Музыка! Музыка!

Стучало сердце музыкой судьбы.

 

Спасибо, что Вы юное начало

Подарком драгоценным сберегли.

Сегодня здесь не музыка звучала,

Звучало сердце музыкой судьбы.

 

Припев.

 

Додати коментар