Історія села Врублівці станом на 1900 р.

Автор: | Опубліковано Історія Немає коментарів

Село Врублівці (Воробіївці, Воробіївка) розташоване за 17 верст на південний схід від Кам’янця, поблизу річки Тернавка, за 2 версти від місця, де вона впадає в Дністер. Місцевість цікава з археологічної точки зору: тут знайдені сліди доісторичної людини, кам’яні знаряддя праці та кістки мамонта. На південь від села, на полі, яке носить назву Могилки, на височині знаходяться два кургани, що за народними переказами, були сторожовими пунктами під час набігів татар. На південний схід від села, на лівому березі річки Тернавка, між високими горами знаходиться урочище Монастирське, де, згідно з переказами, був православний монастир, розорений татарами. Там же знаходиться урочище Глибокий Яр. Кажуть, що тут у 30-х роках ХІХ ст. збиралися польські повстанці під проводом місцевого поміщика й вирушали на Варшаву.

Перші згадки про Врублівці в історичних документах датуються 1460 та 1493 роками. У 1565-1578 роках село належало Зеленецькому, Езіорковському та Вітальчовському, у XVII ст. – Потоцьким, з половини XVIIІ ст. – Слонецьким. На початку ХІХ ст. врубловецький маєток починає дробитися та переходить до інших власників. З 1889 року він належав генералу Ісаулову.

До складу врубловецького приходу входять Яруга, Мар’янівка та Лука. Яруга (інші назви – Яруга-Баговицька, Яружка) знаходиться за 4 версти від Врубловець, недалеко від місця, де річка Баговиця впадає в Дністер. З’явилася вона на баговицьких землях на початку ХVІІІ ст., хоча люди кажуть, що Яруга старша за Врублівці.

Мар’янівка-Врублівецька розташована за дві версти від Врубловець, біля того місця, де Тарнавка впадає в Дністер. Живуть у ньому рибаки та перевізники, бо тут знаходиться паромна переправа через Дністер.

Лука-Врублівецька також розташована біля Дністра, на вигині, що утворився сильним поворотом річки, з 8 верст від Врубловець.

Населення врубловецького приходу складалося з селян-малоросів. У 1898 р. тут мешкало 776 чоловіків і 795 жінок. Всі православні, займалися хліборобством.

У ХVІ ст. у Врублівцях була православна церква. На початку ХVІІІ ст. у врубловецькій церкві священиком був Костянтин Маличенко, який часто терпів образи від шляхтича Козельського, тож врешті-решт був змушений втекти з села.

В 30-х роках ХVІІІ ст. у Врублівцях була збудована нова церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Вона була дерев’яна, з трьома куполами, зведена на кошти прихожан під керівництвом колишнього місцевого уніатського священика Євстафія Тисовича. Близько 1748 р. церква мала 40 прихожан і була настільки бідною, що в ній не було церковних лаштунків. 1821 р. вона була знищена пожежею. Тоді ж розпочалося спорудження нового храму, що здійснювалося за кошти прихожан та за підтримки поміщиці Марії Крижанівської. Церква розмістилася в новому місці, на горбі, на південно-східному краю села. Вона була освячена 1830 р. і була невеликою кам’яною, круглою однокупольною будівлею з навісом на 12 колонах із тесового каміння навколо. 1899 р. церкву перебудували: у круглій будівлі зробили прибудови для вівтаря і середньої частини на кошти місцевого землевласника генерала Єсаулова та прихожан. Іконостас у церкві був спочатку вимащений глиною та побілений вапном. 1842 р. був зроблений кращий іконостас, котрий, в свою чергу, 1879 р. був замінений новим.

В Ярузі у ХVІІІ ст. була Хресто-Воздвиженська церква, збудована 1756 р. на кошти баговицького старости Іосифа Крузера та місцевих прихожан. Вона була дерев’яна однокупольна і заново відбудована 1788 р., переставши існувати на початку ХІХ ст. Тоді приход був об’єднаний з Врублівцями.

Церковної землі в приході: садиба – 3 дес. орної землі в 4 ділянках (44 дес.), п’ята ділянка була самовільно захоплена (7,5 дес.) та розділена між селянами, про що було ще 1860 р. заведено справу, відновлену 1893 р. Будівлі для причту влаштовані на кошти прихожан. Церковно-приходська школа у Врублівцях була відкрита 1863 р., школи грамоти діяли в Ярузі (1893 р.) та Луці (1892 р.).

Володимир НАКОНЕЧНИЙ, історик-краєзнавець (за матеріалами Юхима Сіцінського).

 

Додати коментар