Заковика
У конторі «Лічцифрвторпапір» Петелькіну не давали спокою. Над ним кепкували, брали на кпини. Найв’їдливішим був вожак раціоналізаторів Цибуля:
– Підводиш ти наш колектив, Грицю. В конторі всі, крім тебе, творчо мислять, раціоналізаторством займаються. Ось хоча б Сидоренко. Нездара, яких світ не бачив, а ворухнув мізками й придумав, як технічний прогрес у виробництво впроваджувати. Запропонував шило для проколювання ділових паперів на два сантиметри подовжити. І премію за свою рацпропозицію відхопив. Онде з компанією подався в буфет, творчий успіх обмивати. А ти… Голову маєш більшу, ніж дві Сидоренкові. Невже в ній полова?
Петелькін стійко переносив знущання. Та врешті не витерпів. Піднатужився й теж розродився рацпропозицією.
– Молодець! – похвалив Цибуля. – Нашого полку прибуло. Поздоровляю! Ці кляті вхідні двері вже всім у печінках сидять. Риплять – за два квартали чути. В головбуха Червінця від стресу вже ліва щока сіпається.
З того пам’ятного дня Петелькін став центром уваги. Його рацпропозицію обговорювали в усіх кабінетах, на засіданнях профкому, ради раціоналізаторів. Настав момент, коли вожак умільців Цибуля вручив Грицеві… ні, не посвідчення раціоналізатора. А його ж папку зі сміливою пропозицією:
– Бери, колего. На вічну пам’ять…
І, поклавши йому руку на плече, пояснив:
– Заковика, друже, приключилася. Шеф контори категорично проти. Всі – за, а він стіною став. Забракував пропозицію. Сам розумієш. Проти вітру…
Петелькін усе зрозумів, коли його викликав шеф:
– Отже, знову, товаришу Петелькін, на роботу на 5 хвилин запізнилися? Не виправдовуйтеся, не виправдовуйтеся… Слух у мене гарний. Добре чую, як скриплять вхідні двері. А він, бач, змастити їх маслом пропонує. Хе-хе, ра-ці-оналі-затор… Ти собі, Петелькін, краще клепку, яка барахлить, змасти…
Борис УРОДА
Автор:
admin
