ЗА КРОК ДО БІДИ

Уже в перші місяці року країною прокотилася хвиля дитячого суїциду, і це вкотре не може не викликати занепокоєння.

До так званих «груп смерті», народжених в інтернеті, на жаль, виявляє неабиякий інтерес мало не половина підліткового контингенту.

Отож, наразі говоримо з цього приводу з психологом, психотерапевтом Іриною МАРЦІНОВСЬКОЮ, яка має чималий досвід роботи з вищезгаданою категорією нашого соціуму.

– Пані Ірино, більш-менш зрозуміло, коли рахунки із життям зводить дорослий. Але чому ця схильність раптом проявляється у дітей?

– Повною несподіванкою це називати не можна, бо насправді підлітковий вік – період постійної емоційної нестабільності, що пов’язано із психофізичним розвитком дитини. Оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками, підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки.

Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, вони починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою.

– Дійсно, ми всі з огляду на своє минуле знаємо, що в період від 12 до 16 років образливе слово вже може викликати непередбачувані наслідки.

– Оце воно і є, адже дитина може проявляти своє незадоволення як через зовнішню негативну та агресивну поведінку, так і через аутоагресію (агресію, спрямовану на себе). Коли підлітка переповнюють негативні емоції, і якщо він не навчений їх контейнерувати, він потребує розрядки, вивільнення.

Вивільнення негативних емоцій може бути як через конструктивні, так і негативні поведінкові стратегії, до яких і входить самоушкоджуюча та суїцидальна поведінка. Конструктивні – спорт, фізичні навантаження, творчість, волонтерство, інтелектуальна активність і таке інше.

– Роль батьків у цьому процесі визначальна?

– Уявіть собі, що для дитини думки про самогубство – часто єдиний спосіб звернути на себе увагу батьків, крик про допомогу. У 80% випадків причиною суїциду серед дітей та підлітків виступають стосунки з близькими.

– І позасімейне середовище відіграє не останню роль?

– Безумовно. Конфлікти з однолітками, проблеми з особами протилежної статі, труднощі, пов’язані зі школою та навчанням, випадки сексуального насилля – усе те, що викликає відчай, а поговорити і довірити свою проблему нема кому.

– Цьому ще сприяє вікова особливість підлітків – відокремитися від батьків?

– Так. Це ще одна причина, чому у підлітків зникає інтерес до життя, – втрата друзів і відсутність можливості знайти свою компанію, свого друга, які би їх розуміли, оскільки емоційна сфера підлітків розвивається у контакті з однолітками. От суїцидальні групи і «ловлять» емоційно нестабільних підлітків, починаючи їх затягувати.

– Декотрі розваги в соціальних мережах підштовхують молодь до непоправної шкоди здоров’ю.

– Так, скажімо, ті ж Інтернет-челенджі та «групи смерті». Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу прихильників. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик».

– Але ж, наскільки відомо, не всі юні користувачі цифрового простору потрапляють під вплив?

– Безперечно. Зазвичай це емоційно чутливі, ранимі діти, нездатні до компромісів, негнучкі у спілкуванні, схильні до імпульсивних вчинків, зосереджені на емоційних проблемах, замкнені, з обмеженим колом спілкування. Загалом можна сказати, що у таких дітей домінантною є звичка до негативно спрямованих думок про себе, про своє оточення та світ загалом.

– Як батьки можуть допомогти дитині?

– По-перше, давати дозвіл на вияв будь-яких почуттів дитини, обговорювати ці почуття, аналізувати причини та шукати вирішення ситуацій. Ділитися своїм досвідом емоційного життя у підлітковому віці та ситуаціями, які виникають зараз, та як вони (батьки) їх вирішують.

По-друге, поважати точку зору та особистість дитини. Докласти зусиль до максимальної соціалізації дитини. Формувати у неї навички діяльнісного підходу у стресових ситуаціях.

– Ознаки того, що чадо не в «своїй тарілці»?

– Дитина, зазвичай, поводиться стереотипно, однаково, так, як раніше, тому будь-які зміни – привід для батьків проявити пильність. Дорослих повинно насторожити, якщо дитина реагує на будь-який стрес занадто інтенсивно: панікує, або навпаки замикається в собі, або проявляються психосоматичні хвороби (наприклад, постійно болить живіт/голова/нудота перед школою).

– Суїцидальний шлях ділиться на якісь етапи?

– Звісно. Обов’язково звертайте увагу на пасивні суїцидальні думки: це роздуми, фантазії на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя.

Далі – суїцидальні задуми. У дитини з’являються ідеї, «як це могло б бути» і формується план реалізації. Продумуються способи суїциду, час і місце дії. На цьому етапі й починаються пошуки інформації, у тому числі в інтернеті. Зверніть увагу: не інформація в інтернеті підштовхує дитину, а внутрішні переживання й конфлікти змушують її шукати шляхи можливого виходу зі стану розпачу.

Наступний крок – суїцидальні наміри. Це етап, коли намір підкріплюється вольовим рішенням, що веде до вчинку. Тут групи в інтернеті – підкріплення, ресурс для підтримки своєї, ще не сильної волі.

– Як запобігти лиху?

– Зробити все, щоби дитина відверто поділилася переживаннями. І за потреби звернутися до фахівця.

Важливі й увага до підлітка зі сторони педагогів, значимих для нього дорослих і друзів.

Якщо в підлітка сформовано позитивно (самогенне) спрямоване мислення, він – у безпеці.

Лариса МАСЛОВА.