ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ КОЗИНЯКА

Кому, як не йому, історику за професією було не знати, що незалежність України завжди давалася дорогою ціною, у важкій борні. Тож і морально, і фахово 34-річний Сергій КОЗИНЯК готувався до неї давно. На строковій оберігав кордони країни, згодом підписав контракт щодо служби в морфлоті, а коли розпочалось повномасштабне вторгнення ерефії, знав, що не стоятиме осторонь.

Сергія не покликали на війну з перших днів. Отож він сам, з’явившись у військкомат, наполягав на відправленні на фронт, заперечуючи проти того, щоби зачекати деякий час, бо усвідомлював, що його військовий досвід потрібен там, де надзвичайно гаряче. Звісно, це було неабияким прикладом для 12-річного сина – патріотизм виховується не на словах.

Змінювалися задачі, котрі ставилися захисникові, місця дислокації його підрозділу, незмінною залишалася фраза в коротких телефонних розмовах Сергія з рідними: «Не хвилюйтеся, усе буде добре!».

19 листопада під Авдіївкою мужній боєць ЗСУ Сергій Козиняк загинув під час ворожого артилерійського обстрілу.

Суботнього дня, саме тоді, коли відбувалося прощання з Сергієм, під Мар’їнку, де точаться неймовірні бої за звільнення Донбасу, вирушив його племінник. Воює нині і чоловік сестри. Родина полеглого, як і Сергійові побратими, як і сотні тисяч захисників держави, продовжує тримати стрій, бо ж від цього й залежить гідне майбутнє нинішнього й наступних поколінь українців.

Непоправну втрату переживають сьогодні батьки, сестри, однокурсники й друзі Сергія Козиняка, його власна сім’я та земляки (він родом з Шепетівки), але життя-спалах осяватиме іншим дорогу до Перемоги!

Героя поховано на Алеї Слави.

Лариса МАСЛОВА.

Поділитися в соціальних мережах