реклама
Про рекламу та чорного лебедя з прокладками (фейлетон від “Краю Кам’янецького”)
А чи подобається вам, шановні читачі, телевізійна реклама? Чую немало як негативних, так і схвальних відгукув, та все ж насмілюсь стверджувати, що ви не любите її так, як мої знайомі Самсуненки. Міла Танасіївна, між нами кажучи, найогидніші серіали дивиться заради улюбленої реклами, котра вискакує на екран кожні десять-п’ятнадцять хвилин.
«Долбані горіхи»
Деякі господарі торгових точок, які з українською мовою не в ладах, такі реклами та оголошення на видних місцях «вивішують», що фотографуй їх та надсилай у «Перець», де такі перли друкують під рубрикою «Страшне перо не в гусака». Взяти до прикладу оголошення, яке красується на приймальному пункті, що біля оптового
Банк у… контейнері для сміття?
Іду оце вулицею Драгоманова. Біля колишнього відділення ДАІ, що навпроти бару «Бахус», мене окликає імпозантний мужчина. Не інспектор-даішник у форменному одязі і з нерозлучною рябою палочкою-виручалочкою, а немолодий вже чоловік у чорному береті набакур і тельняшці непершої свіжості. В руці – пляшка з-під пива. Нею, як даішник, показав мені
