“Прапор Жовтня””
ЗМІНА ДЕРЖАВИ І НАЗВИ
Усі хотіли жити краще Видимі ознаки руху України до незалежності уже явно почали проявлятись у 1989 році. У різних середовищах йшли розмови і дискусії на кшталт «як би то добре було, щоб наші хлопці не гинули в Афганістані», «допоки будемо годувати гнилих і вічно п`яних кацапів», «і до якого
Якщо не я, то хто?
Батьки Людмили Корнєєвої прокидалися, коли за вікном ледь засіріє – робота, домашнє господарство, діти… На все доби не вистачало, та найперше, що тато робив, умикав радіо чи приймач – новини (були чимось на кшталт свіжого повітря чи ковтка води). А вже під вечір, коли поштарка приносила газети (а їх
Дякуємо, що ви у нас є
Сутеніло. На ослінчику біля хати щось жваво обговорюють і сперечаються дідусі-сусіди Карпо, Антін та дядько Петро. У руках в Антона Михайловича – наша районка. – А ти це читав? – запитує дідусь у свого опонента і простягає перед очі сторінку «Прапора Жовтня». – А там хіба правду написали? –
Три десятиліття на пульсі часу
Пам’ять наша має дивовижну здатність у найпотаємніших схронах своїх зберігати через швидкоплин літ найзначиміші події, факти, деталі. Вони немовби виринають із бурхливої круговерті сьогодення, знову і знову переносять нас у ті давно відгомонілі роки. Пригадую сонячний вересень року одна тисяча дев’ятсот сімдесят восьмого, свій приїзд у м.Кам’янець-Подільський, де мені
