Василь Степанович, неквапливо нагодувавши стареньку матір сніданком, попоравши таке-сяке нехитре господарство – десяток кроликів і стільки ж зозулястих, узяв конопляну верітку, якій уже літ та й літ і поволі попрошкував у ліс, до якого рукою подати, по дрова. Слава Богу, сушняку тут вистачає, було б лише здоров’я збирати той