Залізна воля та служба

Він легко піднімає штангу у декілька сотень кілограмів, присідає із нею й витворяє інші складні трюки. «Спортом займайся – здоров’я набирайся!», – так вважає Артем БЕРЕЗОВСЬКИЙ, який зі спортом «на ти» ще з дитинства. Нині він у лавах ЗСУ, але коли є вільна хвилинка, завжди проводить її активно. А ще у графіку тренувань спортсмена-військовослужбовця є моржування.
Про те, як спорт став щоденною звичкою і як допомагає у житті, спілкуємося із молодшим сержантом.

– Артеме, коли захопилися спортом?
– Як всі діти, грав у футбол, волейбол, баскетбол. У 13 років товариш привів мене в зал важкої атлетики до майстра спорту, заслуженого працівника фізичної культури і спорту Володимира Копичинського. Завдяки йому я захопився важкою атлетикою, наполегливо тренувався, їздив на обласні змагання, виборював призові місця.
Пізніше в спортивному середовищі став популярним пауерліфтинг, і я вирішив спробувати. Спочатку тренування давалися нелегко, але у житті керуюся правилом: важка праця і наполегливість завжди здолають невдачі. І згодом теж почав їздити на змагання і виборювати призові місця. Одного разу навіть перевиконав норматив кандидата в майстри спорту. Планував скласти норматив майстра спорту, але в Україну прийшла повномасштабна війна. Однак цей задум не відкладаю в довгу шухляду. Обов’язково втілю уже після нашої Перемоги!
– Що особисто Вам дав спорт?
– Насамперед спорт гартує характер і формує людину як особистість. Конкуренція, присутня між спортсменами, надихає стати кращим, рухатися вперед і до перемоги. Спортивна дисципліна формує стержень спортсмена. Спорт для мене став щоденною звичкою і я не уявляю свого життя без тренувань. Завжди стараюся знайти годину в день після служби, щоб потренуватися і тримати себе у формі.
Після повномасштабки дещо змінив тренування і зараз намагаюся працювати більше на витривалість, ніж на силові показники. Тим паче, в армії фізична витривалість потрібніша. Підняти вагу у 200-300 кілограмів один раз – це добре, але потрібніше зараз піднімати по 100 кілограм 50 разів.
– Як виглядають Ваші тренування?
– Починаю обов’язково із 10-15-хвилинної розминки всіх суглобів і м’язів. Після цього – базові вправи для тренування грудей, спини, далі переходжу на тренажери, які вже закріплюють результат базових вправ. Завдяки командуванню нашої частини маємо чудовий тренажерний зал.
І на попередньому місці служби, і тут, до мене підходять колеги, які просять поділитися досвідом. Я завжди допомагаю, раджу, що треба їсти, щоб знизити вагу, або навпаки підвищити м’язову вагу, які вправи робити для кожної групи м’язів.
– Яку найбільшу вагу піднімали?
– Пауерліфтинг включає три вправи. У жимі штанги лежачи, максимальний мій результат 240 кг, у присіданні зі штангою на спині – 340 кг, і в становій тязі – 300 кг.
– Спорт і служба. Розкажіть про цю синергію?
– Строкову службу проходив в одному з окремих полків спеціального призначення. Вважаю, що цьому посприяли моя фізична форма, фізичний стан і стан мого фізичного здоров’я, адже туди беруть не всіх. На той момент із області нас було четверо, і всі спортсмени. Далі – служба в правоохоронних органах, 8 років присвятив цій професії. Пройшов шлях від рядового патрульної поліції і до заступника начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції.
– Чи доводилося брати участь в АТО?
– Так, виконував завдання у «сірій зоні» за Маріуполем. Заступали в патруль з легендарними бійцями «Азову». Несли службу на блокпостах, контрольно-пропускних пунктах, реагували на повідомлення громадян про знайдені вибухові речовини чи підозрілі предмети, охороняли громадський спокій. Були такі населені пункти, які добре прострілювалися ворогом, ми туди виїжджали, оглядали помешкання громадян, супроводжували автобуси з дітьми. Іноді й самі потрапляли під обстріли.
Якось перевіряли автомобілі і документи людей, які їхали на підконтрольну територію України, з території невизнаної днр. Під час перевірки по базі «пробили» жінку, яка проводила референдуми у цій недореспубліці, підтримувала ту невизнану владу. Ми її затримали і передали у відповідні органи, які далі нею займалися. І схожих випадків було вдосталь. А в автомобілях часто знаходили вибухівку та заборонені речовини.
– Як опинилися у ЗСУ?
– Звільнився з поліція і планував їхати за кордон. Але росія повномасштабно вторглася на рідну землю. Не одразу потрапив у стрій, але згодом був призваний в 143-й об’єднаний навчально-тренувальний центр в ряди батальйону забезпечення. Згодом перевели в роту охорони військової частини, де я проходжу службу донині командиром відділення взводу охорони. Пройшов відповідні навчання, і в цьому теж допоміг спорт. Адже із 76 чоловік випустилося 42.
За першим же сигналом готовий їхати на фронти. Кличу до нас й інших хлопців, які мають хорошу фізичну підготовку. Багато ще таких ходять за парканом. Тим паче, зараз є можливість самому обрати частину, в якій хочеш служити. Ваші знання, сила та досвід допоможуть повернути мир Україні.
Я свій вибір зробив і уклав контракт. Після здобуття перемоги розбудовуватиму Україну у лавах ЗСУ й стоятиму на захисті її територіальної цілісності і незалежності. Адже ми з козацького роду й не терпимо неволі. За волю стоятимемо до кінця!

Відділення комунікацій 143 ОНТЦ «Поділля».

Поділитися в соціальних мережах