НІКОЛИ НЕ БУВ ПЕСИМІСТОМ

У Староушицькій громаді 2 жовтня поховали 24-річного воїна Євгена БЕРЕЗНІКОВА. Провести земляка в останню путь разом з рідними та бойовими побратимами прийшло чимало небайдужих жителів Кам’янеччини.

«Перестало битися ще одне героїчне серце, в боях за Україну загинув 24-річний воїн. Він завжди був готовий допомогти, добрий і надзвичайно чуйний, з великою душею і відкритим серцем», – йдеться на сторінці громади у фейсбуці.

Народився Євген 18 липня 1998 року в с. Рункошів. Після закінчення місцевої початкової школи продовжив навчання у Грушківському НВК І-ІІІ ступенів. Як пригадують у навчальному закладі, Євген завжди відрізнявся своєю товариськістю, умінням поділитися останнім з друзями. А ще юнак загартовував себе спортом, а під час виїзної зустрічі з представниками військкомату розпитував, що потрібно, аби після закінчення школи підписати контракт із ЗСУ.

Однак мирна професія перемогла військову. Тож у 2015 році, після 11 класів, Євген вступає до Чернівецького професійно-технічного училища на електрозварювальника. Завершивши навчання, юнак не поспішає додому, а залишається у Чернівцях, влаштувавшись на будівництві. Адже його допомоги чекали найрідніші – мама і молодша сестричка. Він змалку звик опікуватися своєю родиною. Чи по господарству попоратися, чи на городі – Євгена не потрібно було кликати. Хлопчина сам розумів і знав, що і коли треба зробити. Хотів бути у родині надійним помічником.

Аби поліпшити статки, вирішив поїхати на заробітки за кордон – у Німеччину. Щоправда, повномасштабне вторгнення російських окупантів перевернуло мирні плани Євгена. Він одразу повернувся додому і вже 8 березня поповнив ряди добровольців Збройних Сил України. Довелося Євгену Михайловичу звільняти Київщину, Харківщину… Саме там, на Харківщині, 28 вересня поблизу Горобіївки Дворічанського району під час артилерійського обстрілу рашистів обірвалося молоде життя нашого захисника.

Євген як відчував, що смерть чатує за його плечима. Тож коли наприкінці серпня прибув у короткострокову відпустку додому, зібрав усіх своїх друзів і ніби прощався з ними. Казав, що ця зустріч, можливо, є останньою. Хоча песимістом Євген Березніков ніколи не був. І цього разу між товаришами лунали жарти, а ще поринали спогадами у щасливе дитинство, шкільні роки. Планував юнак створити свою сім’ю. За цей короткий проміжок перепочинку встиг освідчитися коханій…

Однак клята війна забрала у молодого хлопця все. І плани на майбутнє, і світлі мрії, і нерозтрачену любов палкого серця мужнього захисника.

Дякуємо тобі, наш визволителю! Низько схиляємо голови перед твоєю відважністю і героїзмом! Віримо, що наша сила – в правді. А правда – це наша ПЕРЕМОГА, вільна Україна, за яку ти віддав своє життя.

Надія ЄРМЕНЧУК.

Поділитися в соціальних мережах