МОЄ ЧУДОВЕ СЕЛО З ПРЕКРАСНИМИ ЛЮДЬМИ
Перше поселення жителів села Цвіклівці Перші було далеко за сучасним селом, яке межувало з Острівчанами. Це була досить чудова місцина з її неповторними краєвидами та багатими природними умовами. І до цього часу, згадуючи це поле, односельці називають його біля попової криниці. Вода в цьому джерелі дуже цілюща, вона помічна при лікуванні багатьох хвороб. Цивілізація згодом зростала, і колишні мужі вирішили перенести поселення на скелясті горби, а на рівному полі щоб родила дорідна пшениця.
Сучасна місцевість мало чим поступається попередній. Насамперед з весни до осені, в різні періоди літа квітучі пагорби радують людей рясноцвіттям лікарських рослин, листям, корінням, а восени пагорби червоніють калиною, глодом, шипшиною. Є на території села два невеличкі ліски – радість для грибників. Цінною сировиною для будівництва був річковий камінь, великі поклади піску, цілюща джерельна водичка, неозорі родючі поля. Між високими кам’яними берегами є великий річковий басейн, де кожного погожого літечка збирається багато відпочиваючих. Такі природні багатства є не лише у селі Цвіклівці Перші, а й у всіх селах Жванецької громади.
Потрібно лише це все зберегти і по-господарськи використовувати. Дякувати Господу Богу, що послав нам мудрого керівника сільської громади – Тетяну Володимирівну Криворучко. Ось уже п’ять літ обіймає вона посаду сільського голови. За її керівництва створено чимало новизни, що помаленьку рухає життя в селах вперед, а це відновлення сільських доріг, водогонів, облаштування закладів освіти. На території громади працює комунальне підприємство «Ластовецьке», яке очолює Вадим Анатолійович Маковський. Тут трудиться чотири працівники, які швидко та якісно проводять ремонти. В свою чергу односельці вдячні Тетяні Володимирівні, що в їхніх оселяє завжди є вода. Ми вже забули, як колись доводилося місяцями користуватися водою з місцевого струмка, бо сільський водогін тижнями ремонтували. Велику увагу Тетяна Володимирівна приділяє й ремонту місцевих доріг. Літо цього року не радувало нас лагідними дощами, а буревії та зливи розмили дороги глибокими ярами. Три дні після негоди знадобилося грейдеру, аби розрівняти дороги в нашому селі. Пройшовся по кожній вулиці, побував у кожному куточку. Тепер, коли їдеш зі Жванця до села, то радієш – дорога рівна, узбіччя обкошені, посадки проріджені, відчувається рука невтомного керівника.
Не можу оминути роботу місцевого медпункту, який очолює Лілія Валентинівна Ткачук. Яке велике терпіння в цієї жінки. Скажу про себе – живу одна, на порозі – 89 років. Після двох операцій втратила здоров’я і віру в життя, хоч жити так хочеться. Я – гіпертонік, іду в ногу з погодою, і коли в довгі зимові ночі страждаю від тиску, тоді навіть о третій годині ночі телефоную своїй рятівниці. Ліля Валентинівна завжди проконсультує і допоможе. Також звертаюся на «швидку», там люди з великою душею, за кілька хвилин вони вже в мене. Ще однією моєю рятівницею є соціальний працівник Лариса Петрівна Леськова, яка (хоч і сама не завжди при гарному здоров’ї) мені допомагає по дому. Бажаю їй добра і здоров’я, адже Бог завжди платить за ласкаве слово.
Хочу додати, що Тетяна Володимирівна велику увагу приділяє нашим дітям. Аби завчасно вони прибували до школи та набиралися знань, у сільській раді придбали автобус. Не було такого дня, щоб з якихось причин автобус не приїхав у зазначений час. Кожного зимового дня чистились дороги. Бажаю Вам, Тетяно Володимирівно, міцного здоров’я та успіху, плідної праці задля розквіту місцевої громади.
З повагою жителька села Цвіклівці Перші Зінаїда ФЕДОРАК.
Автор:
admin
