ШКОЛА ЧЕРЕЗ ЕКРАН: «ПЛЮСИ» та «МІНУСИ»

«Чортинадцяте квітня» – так почав виконання онлайн-завдання третьокласник. Чи випадкова ця помилка? З оголошенням карантину на віддалений режим перейшов освітній процес. За словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, зараз спостерігаються три основні тенденції організації дистанційного навчання школами – позитивний, формальний та негативний.

Отож, головне питання: чи насправді дає якісний результат «дистанційка». Адже в процесі навчання – головне рівень знань та умінь, здобутий учнями.

І чи спроможна така форма навчання до довготривалого існування?

Щодо позитивного сценарію, то поспілкувавшись не з одним вчителем, робимо висновок, що оптимальний варіант – це коли зберігається певний баланс між навантаженням вчителів, батьків та дітей. Саметака формула дає оптимальний результат. Звісно, перш за все повинна бути постійна комунікація між вчителями, батьками та учнями.

Чому ж цетак важливо?

До прикладу, якщо батько чи мати не будуть цікавитись навчанням учня, то з часом інтерес дитини може згаснути, і навпаки, якщо вчитель постійно контактуватиме з батьками та учнями, то, відповідно, мотивація і результати навчання будуть значно вищими. Крім того важливо, щоб педагоги робили акцент не на кількості завдань та вправ, а саме на якості їх виконання, щоб учні могли без допомоги батьків оволодівати новим матеріалом та осилити завдання різної складності. Вислухавши думку багатьох респондентів, можемо сформувати наступне:

1). Додатку Viber для повноцінного та якісного навчання – недостатньо. Це доводить практика. Неможливо в межах даного ресурсу зробити якісний конференц-зв’язок, а також проконтролювати швидкість та самостійність виконання завдань.

2). Натомість використання додатку «Zoom» або «Googleclass­room» дають можливість відео-конференц-зв’язку та можливість різнобічного спектру завдань. В ідеалі було б найкраще так: спочатку відеоурок з поясненням нового матеріалу, далі – самостійне виконання завдань та вправ, а у фіналі – зворотній зв’язок учнів із вчителем, під час якого кожен учень, який з якихось причин (чи то суб’єктивних, чи об’єктивних) не засвоїв матеріал і відповідно не зумів виконати завдання, мав би можливість у режимі відеозв’язку поспілкуватись зі своїм наставником та отримати додаткове роз’яснення.

Формальний
сценарій

Це саме той випадок, коли дистанційне завдання обмежується банальним потоком із завдань у Viber і безтерміновим їх виконанням. У такому разі ні пояснень, ні зворотнього зв’язку не відбувається. І діти не мають безпосереднього контакту з учителем, окрім повідомлень. Крім того, частими є випадки, коли вчитель навіть не цікавиться у батьків, з якої причини дитина пропустила навчальний день або не виконала того чи іншого завдання. Так, навчання ніби то триває, а от користь від нього сумнівна. Та ще й левова частка навантаження йде на батьків, які мусять самотужки пояснювати дітям новий матеріал, допомагати виконувати завдання та перевіряти їх. Звісно, це прикро, і виникає запитання: яких успіхів може досягти дитина? Проте втішає, що все ж таких випадків мало.

На жаль, є випадки, коли навчаня не відбувається взагалі. Це найчастіше – відсутність технічних засобів або інтернету в малозабезпечених сім’ях чи віддалених селах.

Відгукиучнів та батьків про дистанційненавчання:

Богдан Ш., учень шостого класу Нігинської ЗОШ

– Чесно сказати, коли оголосили карантин, я дуже зрадів, адже подумав, що це додаткові канікули. Вже дуже втомився, завдань багато, доводиться телефонувати до вчительки за поясненням. Виконую, фотографую, відправляю, переглядаю відеоуроки. Інколи поганий зв’язок. Взагалі вже хочеться поспілкуватись з однокласниками та й з вчителями.

Єва К., учениця 3 класу Колибаївської ЗОШ

– Набридло вдома сидіти, я ходила на танцювальну студію, додатково займалась англійською. Зараз цього всього немає. Крім того, дуже скучила за своїми подружками. Спілкування по телефону вже набридло. Хочу до школи. Хочу виконувати завдання на уроці.

Мама шестикласниці Олександри каже, що в їхній школі вчи­телі лише склали список завдань на карантин і надіслали усім батькам.

– Процес виглядає так: моя донька та її товариш сидять вдома, а я, поки молодші діти бісяться в сусідній кімнаті, намагаюся пояснити щось з математики, адже самостійно діти розібратися не можуть. Купили навіть дошку для роботи. Як я пояснюватиму хімію або фізику – не маю й гадки.

Як навчаються студенти ВИШів

Студенти вишів, зокрема Кам’янець-Подільського національного університету ім.Івана Огієнка, в рамках дистанційного формату навчання користуються системою «MOODLE». За результатами опитувань, котрі опубліковано на сайті «Студентського меридіану», студенти у середньому проводять на сайті «MOODLE» годину часу на день.

Серед найбільших недоліків використання дистанційних технологій навчання здобувачі вищої освіти вказали на наступні: від­сутність комплексу навчально-методичного забезпечення дисципліни в системі MOODLE; брак чітких вимогпід час виконання завдань; неритмічність комунікації з науково-педагогічним працівником; відсутність допоміжних матеріалів для виконання завдань (підручник, посібник, конспект лекцій та ін.).

Позитивним серед результатів опитування є те, що 74,7% здобувачів вищої освіти наголосили на ефективності навчання в період карантину за допомогою ресурсу MOODLE та інших дистанційних технологій навчання. Але й насторожує той факт, що майже 19% респондентів вважають, що ця система є не ефективною.

Відповідаючи на запитання: «Чи задовольняє вас дистанційне навчання?», студенти переважно відповідають «так». Деяким студентам навчання онлайн здається легшим, ніж у звичайному режимі, інші не відчувають великої різниці, а решті – навчатися дистанційно дається важче. Загалом студенти скаржаться на велику кількість завдань з усіх навчальних дисциплін, роблять висновок, що система освіти виявилась не готовою до сучасних викликів.

Анна Сус., 18р. – учениця ДНЗ «Подільський центр ПТО», майбутня кравчиня-вишивальниця

– Звісно, в дистанційному навчанні є свої позитивні і негативні сторони. Позитивний момент – це більше самостійності в оволодінні професією, це підвищення відповідальності, це розвиток уваги.

Більше звертаєшся до різних джерел, постійно у пошуку. А ще плюс у тому, що я можу це робити у зручний для мене час. До прикладу, нещодавно я захворіла на ангіну і дозволяла собі зранку довше поспати. Отож, гнучкийграфік – ценайбільший плюс.

Щодо мінусів, то не вистачає живого спілкування.

Максим Стояновський, студент ІІ курсу природничого факультету:

– На карантині час удома тягнеться дуже довго. Хоч я й склав графік, якого намагаюся дотримуватися, щоб все встигати, але все одно впоратися з усіма завданнями важко.

Щодо порад, то хочу сказати, що час, який виділено для нас, – це час для саморозвитку, розуміння того, ким тихочеш стати, чого прагнеш досягти.

Вважаю, що дистанційне навчання не є ефективною формою освітнього процесу. Чому не можна, наприклад, записати відео, щоб його потім переглядали студенти в зручний для себе час? Мабуть, це було б краще!

Анастасія Туганашева, студентка IV курсу факультету української філології та журналістики:

– Карантин – це не те, що можна бажати комусь для відпочинку. Дуже важко сидіти вдома й не бачитися з друзями. Відразу починаєш цінувати все й розумієш, щоходити на пари щодня – це не так вже й погано.

Дорогі мої одногрупники й наставники, насамперед хочу побажати вам терпіння. Нам потрібно якось пережити цей важкий час, можливо, час для переосмислення свого життя, своїх принципів, поведінки. Залишайтеся вдома та будьте здорові!

Чи задоволена організацією дистанційно гонавчання? Не можна сказати, що я цілком задоволена… Важко ділити один комп’ютер на декількох членів сім’ї, котрі навчаються та працюють, та ще й інтернет часто «підводить». Виконуючи домашні обов’язки, не завжди все встигаєш. Вважаю, що сидіти на парах і слухати викладачів – все ж таки краще! Тож дуже надіюся, що це випробування скоро закінчиться, адже попереду літо, й усе в нас буде добре.

Отож, аналізуючи вищезгадане, підсумовуємо: навіть у наш техно­кратичний час невіртуальний наставник і живе слово є безцінними.

Денис ГАНЧУК.