Про Коріатовичів, Володийовського та Лебедине озеро
У ХVII ст. в Кам’янці брати Акоп і Аксент уклали найбільшу з трьох вірменських хронік (поряд з Венеціанською та Польською). Про наше місто писали Бернадр Ваповський, Мацей Стрийковський, Ованес, Стадницький, Величко, Вольф та Роллє. А тепер до них додалося і прізвище нашого сучасника – Сергія БАБІЯ.
«Кам’янецька хроніка» була підготовлена автором ще в 2021 році. Але нещодавно Сергій особисто подарував мені цю книгу. При читанні виникло відчуття, що за один вечір перед тобою постала вся історія міста – від його засновників Коріатовичів, в 1362 році, до облаштування Лебединого озера, в 2011. До речі, проект перетворення цього озера в райський куточок належить саме Сергію Бабію, який довгий час обіймав поважні посади у міській раді.
«Сто історій про Кам’янець» – ще й так можна назвати цю працю. Кожна з них підпорядкована даті та певній події. Наприклад: «1672. Кам’янець – Османська імперія», «1463. Шлюзи, або Велика вода», «1857. Орган», «1910. Скарб Подільської губернії», «1968. Будівельний бум», «1985. Вибуху не допущено», «2018. Нафта під містом» тощо. Автор хроніки вдається до образного відтворення картин минулого, застосовуючи елементи власного письменницького стилю. І це не дивно, бо Сергій Бабій є істориком за фахом, будучи студентом нашого університету ім. І. Огієнка (колись педінститут), пробував себе як журналіст, дописуючи в інститутську багатотиражку. Його статті вирізнялися сміливими образними думками та новаторськими ідеями.
Тому й не здивувалася, коли відкрила першу сторінку. Але подам вам не першу дату, а ось, наприклад, вже п’яту – «1672. Гектор Кам’янецької фортеці». Цитую: «Рік 1974. У кінотеатрах України аншлаг. З величезним успіхом демонструються три польські фільми: «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський». Презентація фільму «Потоп» відбувається в Старому замку Кам’янця-Подільського. Тоді чи не вперше стало відомо, що герой історичної трилогії романів Генріха Сенкевича, національний герой Польщі, перший жовнір Речі Посполитої, непереможний дуелянт і військовий керівник, є українцем з Поділля, 1620 року народження, дрібно-шляхетського роду. Володів землями поблизу Кам’янця-Подільського»…
Подібно до нашого видатного кам’янчанина Юзефа Роллє, Сергій Бабій веде невимушену розповідь від себе майже у всіх ста історіях, вживаючи засоби художнього словотворення. Ось для прикладу ще одна – «1685. Суд трьох панів»: «Кам’янець-Подільський. З самого ранку на площі Лянський ринок, біля міської Ратуші, зібралося чи не все місто. Гілель-паша, кам’янецький «губернатор», призначив публічний суд на лобному місці. Люд раптово загудів і тут же стих. Турецькі конвоїри привели полоненого. Перед стовпом ганьби зупинилися та штовхнули на ешафотне місце чергову жертву. Побрязкуючи ланцюгом, полонений став на підвищенні. З голови раптом зняли мішковину. Натовп оціпенів. На судному місці стояв син Богдана Хмельницького – Юрій»…
Проглядаючи написане, мимоволі приходить думка: а чому б ці історії не поставити на сцені міського будинку культури або деінде? Адже легкий і доступний стиль автора уже вкрапляється в майбутні постановки, кожна сторінка – це певного роду канва сценарію. Уявляєте, який був би аншлаг!
Всі триста сторінок цієї хроніки варті уваги. Автор наприкінці дає стислі добірки про наше місто, і саме про те, що стояло раніше на місці сучасних будівель (не знала, що там, де зараз стоїть районна рада, в минулому – це гауптвахта), кому колись воно належало, про фільми, які знімалися в нашому місті. Пригадую вислів, що Кам’янець є своєрідною кіностудією під відкритим небом. Однак те, що в різні часи тут знято тридцять два кінофільми – дізналася саме з «Кам’янецької хроніки» Сергія Бабія. У хроніці вони чітко прописані з усіма датами, прізвищами режисерів, назвами кіностудій, навіть виконавцями головних ролей. Пам’ятаю деякі з них : «Стара фортеця» (1937), «Тривожна молодість» (1955), «Циганка Аза» (1987), «Тато» (2004), «Іван Сила» (2013).
Особливе місце в книзі відведено малюнкам, яких тут дуже рясно, і від цього книга стає твоїм жвавим співрозмовником, коли емоції переплітаються з цифрами, фактами, думкою та захопленим роздивлянням історичних сюжетів, які відтворити непросто. Художники-оформлювачі Сергій Боднар та Саша Бабчинська пристрастю своєї уяви полонізують глядача, використовуючи у своїх творчих доробках елементи гротеску, фентезі, поєднуючи водночас реалістичне та символічне.
Серед завершальних сторінок хроніки і та, що називається «Історія одним рядком». Коротко, двома-трьома реченнями, автор наче намагається створити для нас таку собі «шпаргалочку», аби ми запам’ятали з тієї книги основні віхи історії нашого Кам’янця. Аякже – ми, кам’янчани, мусимо її знати, хоча б частково.
Юлія ЛИСКУН, президент Подільського українського історико-краєзнавчого Товариства «АДСКРІПТУС».
Автор:
admin
