Казкова екскурсія вулицею Пушкінською

Геніального російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна глибоко поважають та люблять, захоплюються його безсмертними віршами й поемами народи всього світу. Данину шани віддали йому й кам’янчани. Аби увіковічнити пам’ять класика, в Кам’янці-Подільському, який за царя був губернським центром, спорудили Пушкінський дім, в котрому виступали відомі на той час артисти. А вже в радянські часи одну з вулиць міста назвали Пушкінською.

Цікаво, що б сказав класик, якби через століття побував на вулиці, названій його іменем? Для цього знадобилось би пустити в хід всю свою фантазію. І ось уже ніби за помахом чарівної палички, перед нами, на фоні колишнього Пушкінського дому, постав він – Олександр Пушкін. Енергійний, поривистий, з густою чорною шевелюрою та незмінними бакенбардами.

Дорогого гостя на кам’янецькій землі низьким поклоном зустріла завідувач відділу культури Ольга Чорнобиль. Вона розповіла йому про бурхливий розквіт у місті народних талантів: самодіяльних артистів, музикантів, письменників, поетів.

Ведучи мову про взаємозбагачення культур народів, Ольга Володимирівна показала Пушкіну пам’ятник Тарасові Шевченку, що стоїть біля Будинку культури і біля якого завжди квіти – вияв народної любові до духовного поводиря.

Не залишилося непоміченим поетом і те, що чорнявий молодий чоловік, схожий на цигана, виносив з Будинку культури щити-оголошення й вправно встановлював їх біля входу.

– Наверное театральные афиши о гастролях приезжего театра? – запитав поет.

– Та ні. То реклама, що з 5 до 10 лютого тут відбудеться виставка-розпродаж дублянок з Туреччини.

– Продавать дубленки тоже искусство?

На це була дана відповідь, що міський Будинок культури періодично, аби мати свіжу копійку, здає в оренду фойє.

– То, что городская больница на улице Пушкинской обновила ограду из кованого железа, несомненно, очень приятно. А вот с другой стороны, с улицы Леси Украинки, стыдно смотреть. Деревянный забор весь в дырах, сломанный.

Не сподобалося Олександру Пушкіну й те, що багато назв на фасадах закладів та офісів написані не українською й навіть не російською, а англійською мовою.
Справді, аж в очах рябить: «Kapu $ CLUB», «Сitу» «FashionCLUB», «Student’s-Papp», «Chicen Hut»…

Звернув увагу гість і на те, що на вулиці багато архітектурних «ляпів» – тимчасових прибудов, у яких розміщені торгові точки, та магазинів, розташованих на перших поверхах житлових будинків після скуповування квартир у їх власників.

Оглянув російський поет і меморіальну дошку, встановлену на будинку, де жив і творив патріарх української байки Микита Годованець.

Екскурсант рушив далі вулицею, названою на його честь… Йому показали нові житлові будинки, зведені тут останнім часом, мережу магазинів, кафе, салонів, майстерень. Розповіли й про відрадні зміни, які останнім часом сталися у парку відпочинку, що примикає до вулиці Пушкінської. До цього докладають чимало зусиль міський голова Михайло Сімашкевич, народний депутат України Володимир Мельниченко, підприємець Валерій Слободян та інші.

Проте око поета зірке та вміє бачити не лише позитив, а й прикрі недоліки.

– Это что за сарай? – запитав Олександр Сергійович, показавши рукою на пошарпаний об’єкт з дірявим дахом.

– То, – зніяковівши, мовили екскурсоводи, – залишки сцени літнього театру. Та ходять чутки, що грошовиті меценати, які уболівають за культуру, вже пообіцяли відродити цей осередок.

Екскурсія рушила в бік залізничного вокзалу.

– А есть ли на моей улице газетный киоск? – раптом поцікавився поет, перетнувши проспект.

– Аякже. Онде стоїть. З написом «Укрпреса».

Підійшли ближче й ахнули. Газет у ньому – катма. Він буквально завалений дитячими іграшками.

– Чудеса в решете! – прокоментував Пушкін.
– А это что за автографы метровой величины? – похитав докірливо головою великий поет, зупинившись навпроти високої металевої огорожі, якою обгороджено комбінат хлібопродуктів.

Екскурсоводи й пояснили:

– То автографи закоханих. Ось бачите: на фоні сердець – зізнання в коханні: «Рибко, я тебе люблю!», «Оля, я тебе люблю, люблю, люблю…», «Сонечко, вибач, я тебе…». А є й політичні автографи: «Ющенко – не здавайся!», «Мороз – зрадник!». Та ви, Олександре Сергійовичу, не звертайте на це уваги. В деяких місцях написи вже стерли. Боротьба з безкультур’ям триває.

– А со стриптизом? – запитав Пушкін і багатозначно кивнув на рекламний щит із зображенням оголених дівиць біля входу на автомийку, що на станції техобслуговування.

На обличчях екскурсоводів з’явився густий рум’янець.

– З рекламою перебір. Треба декому підказати…

На цьому й попрощалися. Поет непомітно зник, як і з’явився, перед цим побажавши кам’янчанам усіляких гараздів, особливо на мистецькій ниві.

У казковій екскурсії брав участь Борис УРОДА