Бродить привид чупакабри
Минулося. Як з білих яблунь дим. Коли діточки, водячи хоровод навколо новорічної ялинки, весело й натхненно співали: «У лісі, ой у темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька і зайчик з нею ріс».
Не співають, бо не той тепер час. Не дають ялинонькам жити заклятібраконьєри, зрубують деревця під корінь, везуть і несуть їх на базар. На продаж. Великою підкістю стали в лісах і зайці, які, рятуючись від пострілів мисливців, тікають світ за очі.
Тікають не лише від безжальних мисливців, ласих посмакувати зайчатиною, а й від страховиська, так званої чупакабри, яка останнім часом селилася в наших краях і винищцє поголів’я кролів. При цьому це страховисько-невидимка не роздирає вухатих, не їсть поживне м’ясо, а лиш висмоктує з них кров, а мертві жертви – тушки складає рядочком, або штабелює. То зайці, боячись такої ж жорстокої над собою розправи, намащують п’яти салом і залишають обжиті схованки в пошуках безпечного місця.
А той нахабний і невловимий звір, як той привид комунізму бродить лісами, полями, навідується в села і продовжує трощити кролячі клітки, наганяє жах на дорослих і дітей.
Свіжі сліди чупакабри, за чутками під Новий рік зафіксували в одному з дитячих садочків. Не скажемо де, але, принаймні, не у нашому місті та районі. Налаштувалися тут провести новорічний дитячий ранок, вручити малятамподарунки від Діда Мороза, а точніше, від спонсорів. Відкрили вихователі комору, де зберігалось багатство, і аж сполошились, тремтячими руками за голови схопились. Купу подарунків, наче корова язиком злизала. На підлозі лиш лишились обгортки від цукерок, огризки печива. Апельсинів, інших солодощів та порожня пляшка з-під шампанського, а на дворі нечіткі сліди, схожі на сліди снігової людини.
Спробуй після такого не повір у існування чупакабри. Тим більше, що сторож божився, що вночі, пильно ніс свою службу, ніякого підозрілого шуму не чув, а лише бачив тінь привида у кожусі Діда Мороза з торбою за плечима, який промайнув біля вікон. Пес за кличкою Безстрашний у ту мить з переляку сховаввся під ліжком і жодного разу навіть не гавкнув.
Налякались, схоже, чудовиська-розбійника не лиш пес Безстрашний. Зарясніли міліцейські оперативні повідомлення в засобах масової інформації. Про загадкове зникнення в селах кролів, кур, поросят, телят. У багатьох випадках населення інформується, що злочин скоїла невідома особа і з цього приводу порушено кримінальну справу.
Начитавшись такої кримінальної хроніки, в яві читачів вимальовується такий собі образ небезпечного і дужого звіра із сталевими кігтями і богатирською силою. Бо ж той звірюка не обмежується трощенням кролячих кліток, викраданням курей. Безперешкодно залізає не лише в зліви, курятники, ай у помешкання громадян. Викрадає гроші, коштовності, телевізори, мобілки. Ця небезпечна невідома особа якось поцупила із складського приміщення опалювальний котел вагою під два центнери, водяний насос з криниці, свинячу тушу, яку господар мав уранці везти на базар.
Отакої біди і лиха накоїла, невловима чупакабра. Правда, якось одна з місцевих газет надрукувала сенсаційне повідомлення, що мовляв, її таки врешті-решт вдалось упіймати, помістити в спеціально виготовлену клітку надзвичайної міцності й лютого звіра повезли під великою вартою у Київ, на наукове дослідження.
Читацький загал торжествував. Та, як виявилось, передчасно. Редакція пожартувала, у наступному номері газети повідомила, що то був першоквітневий сюрприз.
Невловимій чупакабрі це, як медом по губах. Продовжує свою чорну справу. Невідома особа, як фіксують правоохоронні органи, під носом у всіх цупить, усе, що під руку попадеться.
От клята ненажера! І коли її вже впіймають, знімуть з чупакабри маску? Бо ж усе йде до того, що під невідомою особою ховаються конкретні людські істоти із звірячим апетитом. Про що красномовно підтверджує і випадок із надгризеними цукерками та печивом і випитим шампанським у дитячому садочку. То, як довели слідчі, не витівка чупакабри, а справа рук спритного сторожа, якому доручили охороняти добро.
А тим часом, коли в керівних кабінетах розробляють стратегічні плани по впійманню та ліквідації невловимого страховиська, допитливі й розумні діти вже склали і співають модну пісеньку. Не про зайчика-побігайчика, а про чупакабру, яка вже всім у печінках сидить:
Нам казками перед сном
Про чудо-юдо заколисують.
А гріхи злодіїв справжніх
На чупакабрі – «кадру» списують.
Ой-ля-ля, не смішіть,
Нас, малят, не смішіть…
Борис УРОДА
Автор:
admin
