Приватизував криницю
Іван, втомлений від праці,
Спішить до криниці,
Щоб набрать в порожні відра
Свіжої водиці.
Спрагу й втому вгамувати,
З води взяти пробу,
Для сім’ї запас зробити,
Напоїть худобу.
Цей процес тривав роками,
Життя – стабілізатор,
Поки тут не об’явивсь
Хитрий прихватизатор.
Дав «на лапу» він за дозвіл,
Який легалізовано.
На табличці, що біля криниці,
Напис: «Воду приватизовано!».
Як побачив напис той
Трудяга бувалий,
Вхопив його миттю шок
Й очі рогом стали:
– Що ж це робиться у світі?
А чи совість мають?
Знахабніли багаті й ситі,
Бідних обкрадають.
Розвелося тих крадіїв
До біса й холери,
Розікрали вже заводи,
Ставки і кар’єри.
Із села пора змиватись,
Бо й мене ще «взують»,
Рідну жінку, може статись,
Теж приватизують!
Борис УРОДА
Поділитися в соціальних мережах